На передовій соціального служіння

Українське суспільство сьогодні потребує жертовних, милосердних людей, здатних не лише побачити чуже горе, чиюсь потребу, а й зробити все можливе, щоб допомогти потребуючим.
І хто заперечить, що переважна більшість серед таких людей «з милим серцем» – жінки.
У кожній церкві християн віри євангельської в Україні, де працює жіночий відділ, особливо активно ведеться соціальна робота. І Дніпропетровщина – не виняток. Більше того, можна сказати, що тамтешні церкви в цьому плані задають тон всій Україні, адже саме там працює команда представниці жіночого комітету ЦХВЄУ, відповідальної за соціальний напрямок служіння, Ольги Трюхан.

У першу чергу, робота тут орієнтована на служіння дітям і сім’ям. Сестри періодично відвідують дитячі будинки, притулки, інтернати, надають допомогу недільним школам, активно задіяні в організації і веденні християнських літніх таборів.
Регулярно ведуться бесіди і даються настанови для зцілення проблемних родин, надається допомога багатодітним сім’ям.
Спеціально для родин, де один із подружжя невіруючий, організовуються так звані «спілкування радості» – продумується святкова програма з подарунками і частуванням. Для невіруючих жінок проводяться свята – День матері, День учителя, 8 Березня тощо.
Великий акцент у жіночому служінні робиться на опіці над будинком інвалідів – для немічних людей готують подарунки, випікають домашні булочки і пиріжки. Нещодавно від місії «Промінь надії» була розповсюджена спеціальна допомога для лежачих хворих. Активну участь в служінні для інвалідів беруть церкви з Новогригорівки, Лозоватки, П’ятихаток, Апостолова.
Не забувають сестри і про реабілітаційні центри, які так само гостро потребують допомоги. Їм постачають теплу одіж, домашні консерви тощо.
Тамара Дегтяр з Дніпропетровська задіяна у служінні людям, які навернулися до Господа у в’язницях, а тепер адаптуються до життя на волі. Вони потребують житла, роботи, але найголовніше – щирої уваги, співчуття і розуміння.
Але хліб і дах над головою – це далеко не все. Кожен з нас потребує духовної поживи. На Дніпропетровщині дбають і про це. 10 вересня у селищі Верховцевому пройшла жіноча конференція, де разом з відповідальною за відділ навчання у Миколаївській області Сніжаною Григорович сестри розмірковували про «Три брехні, у які диявол змусив повірити християн» – саме так називалася лекція головного спікера.
А наступного дня у с. Глеєватці сестри вчилися прощати – на конференції, присвяченій темі прощення. Вміти прощати не завжди легко, але завжди потрібно – непрощення стає перешкодою для прояву Божої милості і викликає Його гнів; це перепона для наших молитов. Натомість саме прощення – це ознака милосердя, цього милого серця, якого так потребує сьогодні змучений без Бога і Його прощення світ.
Антоніна Дмитрієва.
м. Кривий Ріг Дніпропетровської області.