Тетяна Сердюк: «В Уганді ми залишили дві євангелізаційні команди, Біблії для церков та часточку наших сердець»

Уганда… Її називають зеленою перлиною Африки. Ніколи навіть не мріяла поїхати туди, але у Господа на це був Свій досконалий план.

Оскільки я координатор Відділу євангелізації дітей та підлітків УЦХВЄ, завжди знаходжусь у русі, часто буваю і на заході, і на сході України. А влітку чоловік моєї подруги (проповідник з Індії Метью Каллукадавіл-Абрахам) запросив нашу команду євангелістів поїхати з ним в Уганду. Його, у свою чергу, покликав один місцевий пастор, який  дуже стурбований становищем дітей у країні.

Стали готуватися… Збирали інформацію про Уганду, потреби місцевого населення, також фінанси, адже переліт коштує недешево. 60% населення Уганди – діти та підлітки до 15 років. На кожну жінку там припадає шестеро дітей. На жаль 90% дітей голодують, хворіють, тяжко працюють. Вже  з 13 років дівчатка починають народжувати. Багато дітей помирають від СНІДу і малярії.

Африканські парадокси: церкви без Біблії

І от 29 жовтня 2018 року команда з трьох чоловік ступила на африканську землю в міжнародному аеропорту Ентеббе. Тоді й розпочалася наша місіонерська поїздка, яка тривала протягом трьох тижнів.

За статистикою 42% населення Уганди складають протестанти. І, готуючись до поїздки, я питала себе і Бога: чому ж тоді я їду туди, чим я можу послужити Уганді, якщо навіть в Україні менший відсоток протестантів? Виявляється, що приказка «не все те золото, що блищить» дуже актуальна у даному випадку. Більшість церков в поселеннях угандійців – це невеличкий намет, куди люди збираються потанцювати. І першими на звук музики прибігають діти, за ними й батьки. Танцювати африканці можуть годинами. Складається враження, що у своїх ритуальних танцях якомусь богові, вони лише змінили ім’я на Єсу (Ісус).

Більшість людей не мають Біблії вдома, хоча вона продається на вулицях і в супермаркетах. В кого є Біблія – той і пастир, і апостол. Вчення в церквах теж відсутнє, люди навіть не знають толком, хто такий Ісус і що Він зробив для людства. Угандійці не вивчають Слово Боже і, як наслідок, не живуть по Слову. Аморальність, перелюб, блуд, нечистота, окультизм – це далеко не весь перелік того, чим вони займаються.

На 100 дітей один учитель

А тепер про дітей… якщо дорослі не чують і не вивчають Слово Боже, то діти тим більше. Вдома вони тяжко працюють, носячи воду від свердловини, турбуючись про молодших братиків і сестричок, працюючи на городах і в садках. Більшість шкіл – приватні, тобто платні, а більшість батьків не мають змоги платити за навчання. У державних школах рівень навчання дуже низький – на 100 дітей лише один учитель.

У кожному містечку багато мечетей, молитва транслюється через гучномовець. Мусульмани не втрачають часу, навертають людей у свою віру.  Але є і в протестантських церквах люди, народжені згори, яким не байдужа доля угандійців, особливо дітей. Величезну працю розпочав Господь в Уганді через цю невеличку групку людей і приїзд нашої команди.

Робота і витрати

За час перебування ми провели чотири дитячих табори у різних місцях зі сходу на захід Уганди. Також по чотири тренінги для пастирів і дитячих служителів (якщо так можна їх назвати, бо жоден з них не має ні Біблії, ні програми, і сам нічого не знає про служіння). Завдяки цьому близько 1000 дітей та біля 300 їхніх батьків почули Євангелію Ісуса Христа! Ми дякуємо Богові і всю Славу віддаємо лише Йому одному!

А тепер про фінанси: уся місіонерська поїздка обійшлася нам понад  $ 4 тис. Більша  частина з цих коштів пішла на переліт і візи. Також ми оплати проживання і харчування нашої інтернаціональної команди з восьми чоловік.  Близько $500 обійшлося харчування дітей у таборах. Також значна сума пішла на пальне та ремонт автобуса (його довелося ремонтувати тричі). А ще буди непередбачувані витрати: пожертви хворим, бідним, закупівля Біблій (офіційні мови в Уганді англійська і суахілі). Більша частина зі згаданих коштів – це пожертви від дитячих євангелістів з України.

 Що ми залишили в Уганді

Результатом нашої місіонерської поїздки стало дві євангелізаційні команди по троє братів, одна з них забезпечена інвентарем. Біблії тепер є у кожній церкві, де ми служили. А ще там, на африканській землі, залишилась часточка наших сердець.

В Україну ми привезли величезний привіт від євангелістів Уганди, їхні подяки й благословіння! Є розуміння, що таке служіння не може отримати розвиток завдяки лише одній поїздці, і якщо Господь дозволить, то наступного року ми плануємо знову поїхати в Уганду.

«І, як звістили Євангелію тому містові, і учнів багато придбали, вони повернулися в Лістру, та в Іконію, та в Антіохію, душі учнів зміцняючи, просячи перебувати в вірі, та навчаючи, що через великі утиски треба нам входити у Боже Царство» (Дії 14:21-22).

Потрібно підкріпити навчених, підняти нових дитячих служителів. Вони потребують знань,  як служити дітям і батькам, як проповідувати Євангелію, що треба годувати голодних так, як це робив Ісус. Отже, ми маємо велику потребу в більшій команді дитячих служителів (посвячених, жертовних, з простим рівнем англійської мови), маємо потребу в фінансах на переліт в обидва боки та годування дітей.

Величезна подяка усім тим, хто був дотичний до цієї місіонерської поїздки в Уганду (молитовно, морально, духовно, матеріально, фінансово). Нехай Господь благословить кожного і воздасть у стократ!

Якщо Дух Святий через це свідоцтво покличе вас послужити дітям Африки у будь-який спосіб, пишіть чи дзвоніть, я з радістю відповім на питання і пропозиції про співпрацю.

З любов’ю і молитвами про вас усіх і про дітей Уганди, сестра Тетяна Сердюк, координатор Відділу євангелізації дітей та підлітків УЦХВЄ

tanya_serduk_777@ukr.net

0673699811,
0937799486