«Якщо діти почнуть молитися за свої сім’ї та за військових, перемога прийде швидше» – Володимир Бобик

На базі церков УЦХВЄ на Полтавщині останні роки щоліта проводяться дитячі християнські табори чи правильніше сказати – зустрічі з дітьми на місцях їхнього проживання (одноденні чи упродовж декількох днів – зазвичай три дні).

Я зустрівся з Володимиром Бобиком, пастором з Пирятина, який зазначив, що церкви їхнього району вже напевно що 20 років щоліта мають такі заходи з дітьми. Про це ми поговорили дорогою на зустріч з дітьми в таборі смт Шишаки.

– Як мудро провадити зустрічі з дітьми, щоб не робити нахил на церкву, представниками якої ви є? чи ви робите наголос: «діти, ви приходьте в нашу церкву!»

– Ісус Христос сказав: «Будьте, як діти!» Саме таких є Царство Небесне. Діти поза церковними конфесіями. Насамперед наша команда з дітьми займається духовно-просвітницькою працею, і ми стараємося не робити наголос на якусь конкретну церкву, а доносимо дітям цінності Євангелії, показуємо на Ісуса Христа. «Діти, читайте Євангелію!» – на це варто робити наголос. Якщо ж акцент робити на помісну церкву, відповідно тоді ми не зможемо донести дітям чисту Євангелію.

– То хіба до церкви не варто запрошувати людей?

– Тут важливо бути коректним, мудрим, не нав’язуватися самому. Якщо вже тебе про це запитують (умовно кажучи – набиваються), то тоді звичайно. Скільки було випадків, що запросили людину до церкви, вона прийшла, а її буквально попросили звільнити місце, бо бачте, та людина необачно сіла на чиєсь насиджене місце. І таких випадків, на жаль, було чимало. Не варто ідеалізувати якусь церкву чи конфесію. Церква – це люди, не просто храм. А люди є різні, насамперед зі своїми недоліками. Напевно що в кожній громаді (якої б то не було конфесії) є незначна частина людей-егоїстів, які привертають увагу тільки до себе, дбають про свої потреби, інтереси. Тому правильної церкви як такої не існує. Правильною є Євангелія, абсолютна істина – в Ісусі Христі.

– Зараз війна, то хіба можна проводити дитячі табори?

– У тому році ми, йдучи назустріч проханням дітей і дорослих, робили одноденні зустрічі з дітьми, і то – дуже обережно. У цьому ж році сама військова адміністрація зацікавлена в тому, щоб ми йшли до дітей, щоб діти побачили крім війни щось інше. Це, по-перше. А по-друге, так вийшло, що в час війни ми багато часу й уваги надаємо людям старшого віку, тим, хто перебуває в скрутних обставинах життя, роздаючи матеріальну допомогу, а діти, підлітки, молодь залишаються осторонь, без належної уваги. І ми вирішили, що війна війною, а час іде, діти швидко ростуть, і важливо не втрачати можливості донести молодому поколінню християнські цінності.

Цього літа ми побачили, як діти по особливому тягнуться до ласки, доброго слова. Буквально в кожному селі, де ми провадили зустрічі з дітьми, коли приходив час прощатися, то діти не хотіли нас відпускати, зі сльозами просили нас приїжджати до них знову. Як Церква, ми мусимо звернути увагу на слова Ісуса Христа: «Бо їхнє є Царство Небесне!» Саме діти найкраще можуть сприйняти Добру Новину!

– Ось вчора ви розпочали дитячий табір у черговому селі. Який порядок його проведення?

– Наші заходи ми завчасно узгоджуємо з держадміністрацією, потім з сільською радою. Заздалегідь приїжджаємо на місце проведення табору (за 3-4 години), щоб встановити намет. У нас є великий намет (десь на 100-150 людей), і менший намет (десь на 50 осіб) – встановлюємо той або інший, в залежності від очікуваної кількості дітей. Привозимо інвентар, встановлюємо батути, надувні гірки. У нас гірка маленька, бо з великою більше клопоту і там можуть травмуватися діти. Цього разу привезли багато розкладних столів, бо плануємо залучити дітей у творчій праці саме за столами: рукоділля, випалювання по дереву, а ще є бісероплетіння, термомозаїка, навчання різних технік малювання. Також у нас є цікаві експерименти, куточок для любителів читати книги, квадроцикли і то далеко не весь перелік цікавинок для дітей. Цього разу дещо змінили програму табору, щоб було менше гамору, шуму.

– Скільки працівників у вашій команді?

– У нас цього літа залучені 15 добровольців з церкви, вони забезпечують як технічну частину, так і духовну.

– Який девіз вашого табору?

– «Країна миру». Ми стараємося більше говорити про те, яке місце можуть зайняти діти, щоб прийшла перемога України в цій війні. Якщо діти почнуть молитися за свої сім’ї та за військових, які на передовій.

– У вас денна форма проведення таборів?

– Так. Діти збираються майже на цілий день, спати йдуть додому. Ми робимо для дітей перекуси з печивом тощо (щоб все відповідало санітарним нормам). Хоч основні обіди вони мають вдома.

– Як проходить забезпечення електрикою?

– Цього разу ми маємо більший попит в електриці, тому домовилися з керівництвом села. Коли ж буває відключення, або електроенергії не вистачає, включаємо генератор.

– Чи відвідують дорослі ваш намет?

– Дуже багато. Упродовж цілого дня приходять батьки, дідусі, бабусі. Цікавляться, чим займаються їхні діти. Для батьків ми робимо спеціальну зустріч – вже по закінченню табору. Табір проходить упродовж трьох днів.

– У скількох селах цього літа ви вже провели такі табори?

– Вже провели триденні зустрічі з дітьми в місті Пирятин, в селах Дейманівка, Повстин, Велика Круча. Зараз проводимо у селі Вікторія, потім – Сасанівка і Березова Рудка. І останній табір буде в м. Гребінка. Тобто всього цього літа в нашому регіоні заплановано провести вісім зустрічей з дітьми.

– Чи багато приходить дітей?

– Буває, що сто і більше дітей, зокрема в місті Пирятин і селі Велика Круча. На жаль, через повітряні тривоги ми не можемо повністю реалізувати заплановані програми, адже на вимогу керівництва на цей час зупиняємо роботу. Попри це, ми змогли провести табори й зробити добру справу в багатьох місцях, за це ми бачимо очі вдячних дітей, вдячних батьків. А ми ж вдячні Богу за те, що можемо служити Йому через служіння дітям України.

– Насамкінець, яке твоє побажання – як до батьків, так і дітей?

– Якщо у дітей буде в серці щира віра в живого Бога, коли діти будуть жити вірою в Ісуса Христа та Євангелію, то буде гарне майбутнє України.

Вів діалог Геннадій Андросов.