«Над усе, що лише стережеться…»

     У Луцьку у церкві «Віфанія» відбулася конференція за участю сестер з церков ХВЄ Волинської області. Спікером було запрошено відповідальну за інформаційне служіння жіночого відділу ЦХВЄ України Людмилу Бендус. Вона поділилася із сестрами роздумами з важливої теми: «Думки та слова. Їхня роль у нашому житті».

     «Господь знає не лише те, що ми говоримо чи робимо, – зауважила Людмила. – Він бачить і розуміє навіть те, що зароджується в нашому серці – мотиви, думки, плани ще задовго до того, як ми встигнемо їх реалізувати і втілити у життя». Як написано: «Бо Боже Слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця» (Євреїв 4:12).

     У чому полягає небезпека грішити думками? Думки визначають маршрут нашої земної мандрівки. Людина влаштована так, що вона не може щось робити, наперед не продумавши це у серці. Цілком можливо, попри те, що наше фізичне тіло перебуває в одному місці, наші думки можуть перебувати у зовсім іншому. Людмила Бендус наголосила на тому, що пильнувати за думками надзвичайно важливо. «Над усе, що лише стережеться, серце своє стережи, бо з нього походить життя» (Приповісті 4:23). Біблійною мовою серце – синонім до слова «розум» або «думки».

     Скільки б досліджень не проводилося, але сфера наших думок і сам мозок взагалі досі залишаються незвіданими і менш вивченими, ніж космос та всесвіт. У голові людини в середньому з’являється 5-7 думок за секунду. Це приблизно до 10 тисяч думок на добу. Наш мозок не припиняє думати ні на секунду. Він працює навіть вночі. Свідченням цього є той факт, що ми бачимо сни.

     «Блажен муж, що в Законі Господнім його насолода, і про Закон Його вдень та вночі він роздумує» (Псалом 1:1-2). Насолода в Законі Господньому – умова, що допомагає роздумувати над Словом Бога і Його Законом навіть уночі. «Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі» (Филип’ян 2:5).

     У життя людини може прийти щось лихе як результат її поганих думок, злих намірів. «Ось я веду на народ цей лихе, плід їхніх думок, бо до слів Моїх не прислухались вони, а Законом Моїм погордили» (Єремії 6:19). «Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене!» (Матвія 15:8). Часто причиною молитов, на які не отримуємо відповідей, є наші гріховні думки. «Бо думка тілесна – то смерть, а думка духовна – життя та мир, думка-бо тілесна – ворожнеча на Бога, бо не кориться Законові Божому, та й не може» (Римлян 8:6). Тілесна думка – це думка, в основі якої лежать світські звичаї, закони, які нерідко ведуть до гріха.

     Люди, у яких завжди все погано, просто не навчилися виявляти добро, а концентруються лише на негативі. Вчені стверджують, що на фізичному рівні в організм таких людей викидаються речовини, які лише підсилюють відчуття нещастя. Жаль до себе – це реакція гордині на випробування, і якщо ми думаємо, що ми не горді, то це перша ознака таких проблем. «Ані не нарікайте, як деякі з них нарікали, і загинули від погубителя» (1 Коринтян 10:10).  

     Без Божої допомоги нам навряд чи вдасться контролювати власні думки, тому ми повинні молитися і просити Його про це. «Нехай будуть із волі Твоєї слова моїх уст, а думки мого серця – перед лицем Твоїм, Господи, скеле моя й мій Спасителю!» (Псалом 18:15).

     Слово Боже, живе та діяльне, може стати фільтром наших думок, якщо ми будемо перебувати у ньому. Чим більше я читаю Слово, тим легше мені контролювати і відсіювати непотрібні думки. «Думку, оперту на Тебе, збережеш у повнім спокої, бо на Тебе надію вона покладає» (Ісаї 26:3).

     Думка – джерело слова, а слово – одяг наших думок. «Хто чистість серця кохає, той має хороше на устах» (Приповісті 22:11). «Бо чим серце наповнене, те говорять уста» (Матвія 12:34).

     Біблія радить не квапитися своїми устами, щоб серце не поспішало казати слова перед Божим лицем (Еклезіаста 5:1).

     Людмила Бендус визначила основні характеристики «хворого» язика:

     – пусті, гнилі слова (Матвія 12:36, Ефесянам 4:29);

     – багатослівність (Якова 1:19, Матвія 6:7, Еклезіаста 5:1);

     – схильність пліткувати (Левит 19:16, Псалом 14:3). Той, хто пускає плітки, виконує роботу диявола-наклепника (Об’явлення 12:10);

     – перебільшення. «Ваше ж слово хай буде: «так-так», «ні-ні». А що більше над це, то те від лукавого» (Матвія 5:37).

     На завершення зустрічі ведуча семінару запропонувала кожній присутній сестрі особисто для себе дати відповіді на наступні запитання. Чи завжди мої слова добрі на збудування і дають благодать тим, хто їх чує? Чи людям приємно зі мною спілкуватися? Чи Богові приємно зі мною спілкуватися? Чи можна мої слова назвати жертвою для Нього? Чи Бог, про Якого ми говоримо своїми устами і своїм життям, – це Той Самий Бог, про Якого розповідає Біблія? Ці ж питання до себе варто ставити час від часу кожному християнину, вважає Людмила Бендус.