«А душа за ґратами вмирала»

«А душа за ґратами вмирала»

 

* * *

А душа за ґратами вмирала,
Мов рабиня, побивалась гірко.
Та для неї ангельські хорали
Забриніли й посміхалась зірка.

Та зоря — омріяне світання,
Промінь із пітьми пророчив весну,
Відступала рабства ніч остання,
Душу зігріваючи воскреслу.

І вона вже бачила осоння,
Хоч до дня було іще далеко.
Стиснула промінчик у долонях,
Скинула ярмо — і стало легко.

І на те осяяння незгасне
Полетіла, вірячи у диво,
Що віднині доля буде щасна
І любов там буде незрадлива.

А зоря світила і не гасла,
Вказуючи людям шлях до мрії.
Пахло сіном у благеньких яслах,
Бавилась із первістком Марія.

Володимир Сад

Більше поезій на TELEGRAM

Попередня «Ми шукали матеріальну  допомогу, а знайшли спасіння» – свідчення Володимири Малини («МОЄ РІЗДВО»)
Наступна У Дніпрі обласна жіноча конференція зібрала понад 250 сестер, які навчалися протистояти викликам сьогодення

Вам також може сподобатися

ХРИСТИЯНСЬКА ПОЕЗІЯ і ПРОЗА

ЖДЁШЬ ЛИ ТЫ ХРИСТА? КАК УЗНАТЬ ЕГО?

«Тогда праведники (те, кто справа, овцы) скажут Ему в ответ:

Новини

Побачила світ третя поетична збірка Володимира Сада

Побачила світ третя книга відомого волинського поета, члена Волинського осередку

Новини

Агнець

Хилився хлів убого. Старі рипіли двері. Далекий гомін міста лякливо