«А душа за ґратами вмирала»

«А душа за ґратами вмирала»

 

* * *

А душа за ґратами вмирала,
Мов рабиня, побивалась гірко.
Та для неї ангельські хорали
Забриніли й посміхалась зірка.

Та зоря — омріяне світання,
Промінь із пітьми пророчив весну,
Відступала рабства ніч остання,
Душу зігріваючи воскреслу.

І вона вже бачила осоння,
Хоч до дня було іще далеко.
Стиснула промінчик у долонях,
Скинула ярмо — і стало легко.

І на те осяяння незгасне
Полетіла, вірячи у диво,
Що віднині доля буде щасна
І любов там буде незрадлива.

А зоря світила і не гасла,
Вказуючи людям шлях до мрії.
Пахло сіном у благеньких яслах,
Бавилась із первістком Марія.

Володимир Сад

Більше поезій на TELEGRAM

Попередня «Ми шукали матеріальну  допомогу, а знайшли спасіння» – свідчення Володимири Малини («МОЄ РІЗДВО»)
Наступна У Дніпрі обласна жіноча конференція зібрала понад 250 сестер, які навчалися протистояти викликам сьогодення

Вам також може сподобатися

Новини

Визначено переможців Літературного конкурсу ім. Джона Буньяна 2023 року

Журі Літконкурсу ім. Джона Буньяна визначилося з переможцями 2023 року.

ХРИСТИЯНСЬКА ПОЕЗІЯ і ПРОЗА
ХРИСТИЯНСЬКА ПОЕЗІЯ і ПРОЗА

Про автора рубрики

Юрій Іванович Вавринюк народився у селі Зимне, Володимир-Волинського р-ну, що