Січень 4, 2021 0 363 Переглядів

«Гендер» є ідеологемою підступного наступу на сімейні цінності

Пропаганда так званої гендерної ідеології посягає на інститут сім’ї, церкви та національну безпеку України. Останніми роками наступ на моральні цінності посилився через центральні органи влади, міжнародні, вітчизняні неурядові організації та пресу. Йдеться насамперед про сумнівні законотворчі ініціативи, що посягають на сімейні цінності.

У квітні 2020 року народний депутат України Ольга Василевська-Смаглюк зареєструвала проєкт Закону № 3316, яким передбачалося встановити кримінальну відповідальність за «злочини ненависті за ознакою сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності (СОҐІ)». Документ було включено до порядку денного пленарного засідання. Проте справа не дійшла до обговорення законопроєкту в сесійній залі, бо вже тривала низка громадських акцій протесту проти його прийняття. Законодавчу ініціативу піддали критиці, серед інших: Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій (ВРЦіРО) у своєму зверненні; близько 26 тис. підписантів Петиції до Президента України, а також представницькі органи місцевого самоврядування. Врешті-решт 1-го вересня скандальний законопроєкт було знято з розгляду.

Натомість парламентський реєстр поповнився іншим, не менш небезпечним проєктом Закону «Про медіа» № 2693. У ньому передбачається заборона поширення висловлювань, що є дискримінаційними щодо окремих осіб та їх груп на основі різних чинників, у тому числі так званої сексуальної орієнтації. Санкції за порушення цієї норми передбачають штраф у розмірі від 23 615 до 236 150 гривень для друкованих медіа та навіть цілковите блокування для онлайн-медіа. За оцінками ВРЦіРО, «таке формулювання є вкрай небезпечним для свободи слова та вираження поглядів в Україні».

З критикою законопроєкту «Про медіа» виступила і Національна спілка журналістів України. Попри протести громадськості профільний парламентський комітет ухвалив рішення рекомендувати Верховній Раді прийняти проєкт Закону №2693 у першому читанні за основу.

Відразу ж член ВРЦіРО, старший єпископ Української Церкви Християн Віри Євангельської Михайло Паночко спрямував свій відкритий лист до Президента України Володимира Зеленського та Голови Верховної Ради України Дмитра Разумкова.

В інтерв’ю автор цього звернення розповів про мотиви свого вчинку, про природу та прояви політики «гендеру» та про те, як християнам реагувати на виклики та ризики, зумовлені пропагандою так званої гендерної ідеології.

— Пане Михайле, Ваш лист починається промовистою цитатою із Біблії: «Горе законодавцям несправедливим, та писарям, які пишуть на лихо, щоби від правосуддя усунути бідних і щоби відняти права від убогих народу Мого» (Іс.10:1-2). Що Ви хотіли повідомити цими словами?

— Останнім часом загалом з’явилася низка тривожних законопроектів. Ідеться, зокрема, про наполегливі спроби легалізувати гендерну ідеологію, криміналізувати так звану дискримінацію за ознакою сексуальної орієнтації.

Саме на це спрямований і проєкт закону №2693, який неодноразово критикувався як церквами, так і патріотичною громадськістю та медіаекспертами. Занепокоєння таким розвитком подій викликає тривогу християн про майбутнє України, тому публічним виступом я вирішив нагадати керівництву держави про ключові засади нашого спільного буття. Оскільки для нас, християн, найбільш авторитетним джерелом моральних правил та законів є Біблія, саме з цитування Слова Божого я й розпочав звернення.

— Якщо передбачені законопроектом антидискримінаційні заборони будуть легалізовані, то до зони табу ризикують потрапити всі ті цитати зі Святого Письма, які викривають гріх гомосексуалізму.

— Так. Тут ми бачимо парадоксальну ситуацію: захищаючи права одних, пропонований закон обмежує права інших, у даній ситуації вірян, яких фактично змушують іти проти власних переконань, власної совісті та змушують порушувати Божий закон.

Створюється небезпека того, що біблійні тексти визначатимуться як дискримінаційні та вважатимуться «мовою ворожнечі». Хоча визнавати одностатеві стосунки неприродними та гріховними з точки зору Бога і «говорити мовою ворожнечі» — це дещо різні речі.

Цей неологізм у низці західноєвропейських і інших країн уже є головною зброєю атаки проти кожного, хто піддає осуду гріх гомосексуалізму. Проєкт №2693 й інші аналогічні прецеденти законотворчої активності несуть небезпеку Україні та демонструють, якими є справжні цінності та моральні якості народних обранців.

— До переліку небезпечних у цьому сенсі дій влади слід віднести і постійні спроби ратифікувати Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (відомої як Стамбульська конвенція), і нещодавнє рішення Уряду про членство у міжнародному «Партнерстві Біарріц». Обидва ці документи просувають гендерну ідеологію, посягаючи на сімейні цінності.

— Саме слово «гендер» є ідеологемою, за якою приховано підступний наступ на сімейні цінності.

Українські чиновники переконують нас, що гендер — це стать: чоловік і жінка. Насправді ж адепти гендерної ідеології вимагають прибрати звідусіль, насамперед із освітнього процесу, згадки про церкву та про традиційну сім’ю.

— Пане Михайле, у зверненні до керівників держави ви згадуєте фрагмент із преамбули Конституції України: «…усвідомлюючи свою відповідальність перед Богом…». У чому, на Ваш погляд, полягає суть цієї цитати?

— За введення до преамбули Основного Закону слів «усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями» боротьба тривала понад годину. Комуністів дуже дратувала згадка про Бога. Проте здоровий глузд і Господь посприяли тому, що народні депутати написали в Конституції України про свою відповідальність перед Богом. Це ті маяки, які визначають, куди ми будемо рухатися. Зазначати такі речі в преамбулі означає закласти борозну, вектор розвитку держави. Отже, батьки української Конституції були мотивовані щирим прагненням уберегти майбутні покоління від зла.

Сам Бог Творець, закладаючи моральні закони для людства, подаючи чітке визначення добра та зла на сторінках Святого Письма, застерігає нас від розтління. Іншої альтернативи духовним цінностям немає.

— У згаданому вже відкритому листі акцентується увага на тому, що під час проголошення присяги Українському народові кожен Президент кладе руку на Конституцію України та на Пересопницьке Євангеліє. У чому полягає сенс такої процедури?

— Вона означає: все, що записано як в Основному Законі, так і в Євангелії, є непорушною основою для відповідальної та мудрої діяльності глави держави під час усієї його каденції. Рука, покладена на Конституцію, означає, що президент обіцяє дотримуватися світських законів, а на Біблії — моральних законів.

— Крім того, Ви звертаєте увагу на те, що під час інавгурації Президента, як і на багатьох інших урочистих заходах, виконується Молитва за Україну «Боже великий, єдиний, нам Україну храни». Яке значення має ця традиція?

— Ми, мільйони громадян, із благоговінням співаємо цей духовний гімн, де просимо: «Світлом науки і знання нас, дітей, просвіти…». До кого ми звертаємося про захист України? До того самого Всевишнього, Якого згадуємо в Преамбулі Конституції. Бог готовий боронити Україну, але за умови дотримання нами морально-духовних засад: і конституційних, і євангельських. Іншого шляху немає. Бог не може благословити злодія, корупціонера, збоченців, адже Він проти їхніх діянь, проти аморальних вчинків, які руйнують суспільство. Натомість останніми роками з усе більшою тривогою спостерігаємо під парламентським куполом ініціативи, що загрожують гнівом Всевишнього для України.

Мойсеїв Закон, яким керувалися євреї у Старому Заповіті, можна звести до одного простого правила. Господь неодноразово звертався до народу: «Будеш виконувати Мої закони — будеш благословенний, не виконуватимеш — будуть прокляття на біди». Трагічна історія ізраїльського народу — доказ правдивості цих слів.

— При просуванні так званої гендерної ідеології лобісти зазвичай обґрунтовують свої дії тим, що Україна, прямуючи до членства в Європейському Союзі, має реформуватися відповідно до встановлених ним стандартів прав людини. Звісно, при цьому замовчується той факт, що завдяки таким своїм фундаторам, як Альчіде де Гаспері, Конрад Аденауер і Роберт Шуман, Євросоюз вибудовувався як спільнота народів, яка в основу поклала християнські цінності.

— Звертаючись до Свого народу, євреїв, Бог сказав: «Два великих зла зробив Мій народ: Мене, джерело живої води покинули, а видовбали собі інші водозбори, які не тримають води» (Єр.2:13). Християнськими цінностями молоде покоління Європи знехтувало, на жаль. Вони не вдячні батькам, які заклали християнські чесноти у фундамент Євроспільноти, натомість видовбали собі мертві колодязі та пропонують Україні мертву воду. Я би рекомендував усім, хто читатиме цю статтю, згадати байку Івана Крилова «Свиня під дубом».

Свиня під Дубом віковим / Наїлась жолудів досхочу, до відвала; /Наївшись, виспалась під ним; / А потім, очі продираючи підняла, / І рилом корінь Дуба були підривати стала. / «Адже це дереву біда, — / Їй з Дуба Ворон промовля, —/ Коли коріння ти оголиш, воно засохнуть може». / «Хай сохне, – каже тут Свиня, — / Мене те анітрохи не турбує / У нім не бачу толку я, / Нехай це кожен чує; / Хоч вік його не будь, нітрохи не шкодую; /О лиш би жолуді: адже від них я і жирую». — / «Невдячна! — мовив Дуб до неї тут, — Коли б могла ти вгору рило підійняти / Тобі, нарешті, стало б знати, / Що жолуді на мені ці ростуть». / І неук також, як сліпець, / Учені праці й вчення, / Усю науку лає, / Не відчуваючи, що їх плоди збирає.

Нехтування християнськими цінностями вичерпає ліміт Божого довготерпіння. Я свідчу відкрито: Господь забере свою охорону від тих держав, які 75 років тому створили Організацію Об’єднаних Націй, але не дбають про духовну основу своїх народів.

— Борцям із пропагандою гендерної ідеології часто дорікають, що вони, мовляв, воюють проти інших людей, аби дискримінувати, знищувати їх, кидати до в’язниці та переслідувати.

— Це брехня та маніпуляція. В Україні немає жодного рішення суду про неприйняття на роботу, ув’язнення чи вбивство когось за те, що він, бачте, гей. За професією гомосексуалісти можуть бути і лікарями, і модельєрами, і журналістами, і знаними фахівцями в інших галузях. Водночас ми категорично проти того, щоби хтось із них демонстрував і рекламував свою гріховну неміч, щоби діти бачили таку мерзоту. Марші напівголих розмальованих людей, які язики виставляють, жести недостойні показують, не є культурою.

— Навіщо, на Вашу думку, влаштовуються так звані гей-паради та ще й у центрах міст?

— Для того, щоби, діючи за маніпулятивною технологією вікон Овертона, нав’язати молоді та взагалі суспільству гріховний стереотип поведінки.

— Відносно недавно Президент Польщі Анджей Дуда заявив: «ЛГБТ — це гірше комунізму». Як би Ви могли прокоментувати ці слова?

— Я цілковито підтримую цю позицію. Приклади парламентів і лідерів інших сусідніх країн, зокрема Хорватії, Румунії, Угорщини мають надихати нашу владу не піддаватися злу, а стояти на захисті України. Знаю, що наші противники в разі приходу до влади не терпітимуть жодної критики та знищать усе до кореня. Для них є дуже важливим публічне визнання та закріплення в законі так званого гендерного порядку денного. Ось тоді почнеться повна руїна, яку навряд чи хто зможе зупинити. «Покинули Мене, джерело живої води, щоби собі подовбати водозбори, водозбори поламані, що води не тримають» (Єр. 2:13), — каже Господь, звертаючись до народу Ізраїля. Бог жаліє людину, бо знає, що без Нього людству — гаплик, смерть і розвал. Наші серця мають бути чутливими, інтуїція має працювати. Не можна переходити червоні лінії.

— Опоненти часто дорікають нам, християнам, і закликають нас виявляти завжди любов до ближнього, адже цьому вчить віра.

— Вони обманюють. Ісус ніколи не закликав проявляти любов до гріховності. Біблія чітко розділяє дві речі: людину та гріх.

Сьогодні йде підміна понять. До прикладу, мама виявляє любов до сина, але вона не любить духа наркоманії, який нищить її дитину. Дружина кохає свого Івася, вона давала клятву в храмі, що шануватиме його. Чоловік став алкоголіком. Хіба дружина любить алкоголізм, який спотворив її коханого Івася? Ненавидячи гріх, який зруйнував сім’ю, вона не може миритися і з чоловіком. Дружина Івася кохає, але нечисть, яка в ньому живе, вона не зносить. Бог дав кожному свій образ людяності, доброти, моральності. Худоба не має моралі, а лише потреби — їсти, пити, спати. Людська ж істота має внутрішній моральний закон, вкладений Богом-Творцем.

— Я упевнений, що ми, як християни, маємо дбати про тих, хто потрапив у пастки залежностей. Саме проявляючи любов до тих, хто пішов шляхом сексуальних збочень, ми маємо давати їм надію про можливість порятунку.

— Так. Біблія чітко вчить, що любити, а що — ні. Не треба нас заколисувати, що Бог усе сприймає з любов’ю. Ні, тисячу разів ні. Лікар любить хворого пацієнта, але ненавидить рак, який його поїдає, бере скальпель і ріже, викидає частину зараженого тіла. Відтинають частину руки, ноги, коли трапляється гангрена. Хіба лікар жорстокий? Хіба він має миритися з раком або іншою хворобою? За такою логікою давайте будемо вітати любов’ю та благословляти коронавірус.

Отже, не можна ставити знак рівності між людиною як особистістю та її гріховними поглядами й забаганками, які спрямовані на руїну, шкоду та смерть. Багатьох моїх однолітків уже немає. Вони давно вже в могилі не через хворобу, а тому, що зловживали алкоголем. Лише двоє померло від недуги, а решту всіх з’їв дух алкоголізму.

На першій зустрічі Всеукраїнської Ради церков і релігійних організацій з прем’єр-міністром Денисом Шмигалем, яка відбулася декілька місяців тому, я запитав у нього: «Хто в Україні відповідає за моральне здоров’я нації?». Очільник Уряду відповів: «Держава»… Є хороший і чинний закон «Про захист суспільної моралі», але про нього ніби забули.

— Понад п’ять років тому Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі була ліквідована.

— Так, і з того часу немає єдиного органу, який би на державному рівні займався захистом суспільної моралі. Держава нагадує корабель, який не має ані карти, ані компасу для руху. Без духовних орієнтирів ми пливемо невідомо куди.

— Поштовх активній пропаганді ідеології «гендеру» дав прийнятий 15 років тому закон «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків». Там «оселився» термін «ґендерна рівність», який активно використовується нашими опонентами всупереч інтересам обох статей і заради реалізації антисімейних ініціатив певних законотворців. Фактично, йдеться про підміну поняття «стать» і прагнення замінити його повсюдно такими антинауковими витворами, як «гендерна рівність», «сексуальна орієнтація», «гендерна ідентичність».

— Терміни «гендер», «гендерна ідентичність», «сексуальна орієнтація» не варто вводити в правове поле України, бо вони містять шкідливі суть і визначення, ведуть до руйнації суспільства. Я якось запитав Лілію Гриневич: «Навіщо Ви дурниці говорите? Ви жінка, Ви міністр освіти. У чому ваше ущемлення?» У лікарні більшість жінок, а не чоловіків, то ж ми не кричимо: давайте мужиків туди наженемо, бо ж там, бачите, 70 відсотків — медсестри, санітарки. Нерівність між чоловіками та жінками є вигадкою.

— Звісно. Прецедентів абсурду, влаштованого гендеристами, не бракує. Кілька років тому в Києві проходила конференція промислових профспілок із проблем так званої гендерної рівності. Представник металургів розповів, що, виконуючи урядовий наказ, вони зняли будь-які обмеження для жінок на високооплачувану роботу в гарячих цехах і на інших ділянках, де завжди працювали лише чоловіки. Проте за півроку жодна жінка не спокусилася таким шансом заробляти більше.

— При владі мають бути мудрі люди, а не зіпсутого мислення, котрі на посміховисько виставляють Україну. Природа жінки тисячоліттями не змінювалась, а хтось у 21-му столітті хоче перелаштувати її на кимось вигаданий лад. Такі спроби — проти законів природи. Вони свідчать про те, що якась невидима диявольська сила штовхає людей до великої прірви, можливо, останньої.

— В очах Бога всі люди є однаково ціннісними, але не можуть мати однакових функцій, враховуючи різні біологічні, психологічні й інші особливості. Ось як на цю тему висловилась у приватній бесіді зі мною професор, доктор філології зі Львова Олександра Сербенська: «Ми, жінки та чоловіки різні, але ми рівноцінні. Всі розмови про рівні права — від лукавого». Думка вченого вщент розбиває гнилу основу провідників гендерної рівності, які діють на руйнування християнських цінностей — основи життя та сім’ї в Україні.

— Зверніть увагу, що не в нинішньому уряді було започатковано ці процеси, крен пішов раніше. Чинне керівництво Кабінету Міністрів України підхопило згубну активність політичних сил, які були при владі, а нині проголошують себе орієнтованими на Євросоюз.

— Вже багато років поспіль українських держслужбовців і працівників бюджетних установ — військовослужбовців і правоохоронців, медиків і освітян — так звані експерти з «гендеру» насичують інформацією про боротьбу з дискримінацією за ознаками так званих гендерної ідентичності та сексуальної орієнтації, про забезпечення гендерної рівності, про захист прав ЛГБТ, тощо. Такі заходи відбуваються під дахом університетів і інститутів, міністерств і державних адміністрацій. Вони підтримуються урядами інших країн і проголошуються як такі, що ведуть Україну до світових і європейських стандартів із прав людини. На останніх загальнонаціональних і місцевих виборах було запроваджено так звані гендерні квоти. Як на мене, це робиться з далеким прицілом, аби у перспективі відкрити шлях «ЛГБТ» до керма країною на всіх рівнях влади: від місцевого до найвищого.

— Сьогодні піднялася уся нечиста рать, схожа на ту, що вже обманювала, пропонуючи світле комуністичне майбутнє. Сотні мільйонів вірили в оману. Закінчилося трагічно: ГУЛАГами; голодоморами; невинно вбитими, страченими, замордованими, закатованими людьми…

— Чому ідеї комунізму, що виникли у Західній Європі, там коріння не пустили, проте цей дух знайшов гарний ґрунт на території Росії?

— Там люди Біблію знали, і тих дурних ідей не прийняли. Бідноту ж російську легко було ввести в оману гаслами: «Рабочім фабрікі, а крєстьянам — зємлю!». Гітлер пішов дорогою нацизму. Як на жирного черв’ячка, десятки мільйонів німців клюнули на ідею найкращої нації, пішли за фюрером і встелили власними трупами тисячі кілометрів. Комуністичні, нацистські, інші людиноненависницькі режими дурили народи та морили їх голодоморами. Дві світові війни, в які було втягнуто низку цивілізованих держав, забрали загалом понад 100 млн жертв вбитими та покаліченими, спричинили так багато руїн. Ці трагедії попереджають і волають: «Люди, схаменіться! Ви наближаєтесь до нової, тисячократно страшнішої війни!» Гряде третій «-ізм», який пощади не дасть нікому. Попередні «-ізми» хоча б дітей народжували, там принаймні потомство було, а в нового його нема. Фініш і крах. Хто би міг 30 років тому подумати, що у нас руйнуватимуться базові поняття, що якісь невідомі люди в Міністерстві освіти і науки за ґрантові кошти викидатимуть із книжок слова «мама», «тато», «сім’я».

Фактично, проти християнських цінностей точиться явна, неоголошена, страшна війна. Це сигнал, що Господь відступає від нації та попускає її, мовляв, як хочете, так і розвивайтеся. Прагнете мати фюрерів, генеральних секретарів? Ідіть за ними! Наслідки пожинатимете ви самі…

Молитовна варта: за родину, за святість нашого народу, за охорону духовного світу дитини

— Заходи з пропаганди традиційного родинного життя, що проходять щороку в різних містах, зазвичай є велелюдними. Сімейна хода в столиці збирає до 10 тисяч учасників, хоча нікого спеціально туди не мобілізують. За пару тижнів опоненти проводять свої так звані марші рівності, які відомі під назвою «гей-паради». Впродовж року відбуваються й інші аналогічні провокації з боку пропагандистів сексуальних девіацій. Щоби духовно боронити українські вулиці та площі, ми влаштовуємо мирний Міжконфесійний марафон «Молитовна варта: за родину, за святість нашого народу, за охорону духовного світу дитини». На цю подію виходить значно менше люду. У настоятелів деяких церков і очільників мирянських спільнот знаходяться різні пояснення на кшталт: «Ми не йдемо, щоби не привертати увагу до гей-параду»; «Ви йдіть, а ми вдома чи в храмі молитимемося за вас»; «У моїй парафії збоченців нема, то і сенсу протестувати немає»…

— Ми готові. В будь-який момент 10 тисяч нашої молоді буде на Хрещатику. У нашому братстві 30 тисяч молоді, яка знає, за що та куди йде. Потрібен лише сигнал.

— Я молюся за те, щоби нашу міжконфесійну молитовну варту очолили єпископи всіх українських церков, як це було під час Революції Гідності. Ось тоді численна армія свідомих мирян долучилася би до нас. Разом ми здатні краще боронити християнські цінності, наших дітей, онуків і наші родини від руйнівної дії згубних ідеологій. Пане Михайле, Ви маєте авторитет у середовищі вірян, до Вас прислухаються. Чи можете дати рекомендації християнам у захисті України від гендеризму?

— Насамперед, усі священнослужителі мають усвідомити загрозу, що вже стукає в наші двері. На превеликий жаль, духовенство ставиться до таких викликів невиправдано спокійно, їх ці проблеми ніби не хвилюють, через що мені стає ніяково.

— Про що це свідчить?

— Церква втрачає свою якість. Христос казав: «Ви сіль землі. Коли сіль ізвітріє, то чим насолити її? Не згодиться вона вже нінащо» (Мт.5:13).
Церква, яка втратила вплив на суспільство, — це вивітрена сіль. Незважаючи на високі храми, на хрести на грудях, на гарні одежі, вкриті золотом, сіль втратила силу. Суспільство гниє там, де нема солі. Тому християнам, духовенству та вірянам потрібно навернутися до Бога, взяти до рук Святе Письмо, з вірою в Ісуса Христа об’єднатися навколо вічних цінностей, які піднімали десятки країн зі злиднів до розквіту.

Олександр Кривенко — координатор соціальної ініціативи «Захист християнських цінностей — основи життя та сім’ї в Україні»

Попередня У Луцьку пройшла 32 конференція Волинського об’єднання церков Української Церкви ХВЄ
Наступна Агнець

Вам також може сподобатися

Новини

Рада Церков оголосила 25 березня Днем загальної молитви та посту за Україну

Заклик Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій до загальної молитви і

Новини

На дев’ятому Східноєвропейському лідерському форумі служителі церков шукали шляхів  оздоровлення суспільства

6-9 листопада 2019 р. в Києві відбувся дев’ятий Східноєвропейський лідерський