Село Семиполки спасається через дітей
16 Жовтня, 2018 2886 Переглядів

Село Семиполки спасається через дітей

З початку цього року Київський обласний відділ благовістя і місіонерства веде активну роботу в селі Семиполки Броварського району Київської області.

Очолити групу із 6 місіонерів був призначений брат Станіслав Мініч. Робота розпочалася зі знайомства з керівництвом села, школи, інших сільських установ, розпочалися регулярні недільні спілкування-богослужіння в приміщенні, що було надане сім’єю Івана Головатого. Були визначені соціальні потреби в селі і розпочато роботу по їх забезпеченню. Проведено декілька євангелізаційних заходів в співпраці з місцевим Будинком Культури, а в серпні – чотириденний дитячий табір на стадіоні в центрі села за підтримки старости села.

Бог благословив початок і на даний момент започаткована недільна школа під керівництвом Юлії Коханевич, яку регулярно відвідують 10 сільських дітей і кількість їх поступово збільшується.

4 жовтня в селі Семиполки уперше святкували День подяки. Зібралося більше 30 чоловік, з яких 20 були діти з села! Після проповіді і музичної частини вони перший раз прийняли участь в богослужінні – прославили Ісуса віршиками.

Була чудова проста і сімейна атмосфера. У натхненній молитві брати подякували за Божі благословіння – Слово Боже, хліб і воду, поблагословили село Семиполки. Після закінчення усі були запрошені до частування – спробувати гарячих бутербродів, солодощів і фруктів. Настрій був чудовий!

Володимир Мірко

Попередня Дмитро Коваль: «КДБ старався проникнути в осередки церковного керівництва»
Наступна Як добро перемагає зло в оспіваному Гоголем краї, або історія про те, як виникла церква ХВЄ у селищі Диканька

Вам також може сподобатися

Новини регіонів

На Полтавщині зростає кількість рукопокладених служителів

Нинішня осінь у церквах Полтавщини стала періодом  рукопокладення служителів. Ще

Новини регіонів

Попович Юрий Михайлович


Попович Юрий Михайлович,пастор церкви, заместитель Старшего пресвитера, Закарпатская область.

Когда я читаю Слово Божье, то верю, что Бог заранее назначил нас для Своего Царства. В это я верю твердо. Я начну с моей бабушки. Бабушка – не родная мама моего отца, мачеха. Когда ему было три с половиной года, его мама умерла, тогда в семью пришла она. Она поверила в Иисуса Христа, была очень доброй женщиной, ходила на собрание, а папа не ходил, хотя она ему говорила, что надо покаяться, но он не хотел.