Воскреслий розум

«Що для мене у воскресінні Твоєму, Господи?» Замість традиційних пасхальних штампів пропоную поміркувати, а й справді, що — окрім гарної української традиції з крашанками та святковим хлібом — що ще стоїть за знаменитою фразою «Він воскрес!»?

Для усіх, хто підкорений страху смерті, воскресіння Христа — це перемога над владою смерті! «Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало?» (1Кор.15:55). Для тих, хто втратив надію, воскресіння — це відродження до живої надії, яка дає право на нетлінну спадщину (див. 1Петр.1:3,4). Для садукеїв та атеїстів сучасності воскресіння Христа — доказ правдивого суду Божого у майбутньому (див. Дії 17:31). Для дванадцяти учнів зустріч з Воскреслим призвела до надзвичайного просвітлення їхнього розуму. Це можна назвати воскресінням розуму для пізнання і розуміння Писання.

Цікаво виходить — можна ходити за Христом, можна чуда творити Його іменем, можна заявляти: «За Тебе, Господи, я і на смерть готовий!» — і в той же самий час мати закритий розум! До речі, це проблема не тільки апостолів Христових, це проблема багатьох наших сучасників, у тому числі й служителів церкви. Ця проблема вирішується під час особистої зустрічі з Воскреслим. «Тоді…» — під час зустрічі з розгубленими учнями Син Божий відкрив, воскресив до пізнання розум Своїх послідовників. Ключем, що відкриває закриті серця, закритий розум, було Слово. «І сказав Він до них: так написано є, і так потрібно було постраждати Христові, і воскреснути з мертвих…» (Лк.24:46).

Це було зрозуміло — ось Він, воскреслий, живий, Сам, особисто звертається до них. Сперечатися було б безглуздо. Проте це була тільки частина істини. Друга частина, не менш вагома, була в цьому: «…і щоб у Ймення Його проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх, від Єрусалиму почавши» (Лк.24:47). Але й цю, другу частину божественного відкриття просвітлений розум учнів сприйняв як належне: «І пішли вони, і скрізь проповідували. А Господь помагав їм…» (Мр.16:20).

А тепер — як зі мною? Христос воскрес? Христос воістину воскрес! Це аксіома, це моє, наше оновлене серце й життя, це свято, зрештою, і тому я поспішаю до храму! А як щодо другої частини слів Христа — про те, щоб «проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх»? Тут усе набагато складніше. Іноді складається враження, що в багатьох християн відкрита тільки та півкуля мозку, яка відповідає за емоції та почуття. Та, яка відповідає за динаміку, рух, мову, за ідею Христову — зробити Його ім’я відомим до краю землі — перенесла духовний інсульт і практично бездіяльна.

Підведемо короткий підсумок. Син Божий вважав за потрібне Своїм Словом відкрити розум апостолам для сприйняття Писання і практичного втілення Його задуму. У дні святкування світлого Христового воскресіння, чи не варто нам проконсультуватися із Тим, Хто сказав: «Я — лікар твій», на предмет відповідної реакції нашого розуму на наказ: «Ідіть і проповідуйте Євангелію аж до краю Землі»? Яким був би заключний діагноз?

«Ми знаємо, — констатує один з тих, кому Христос відкрив розум, — що Син Божий прийшов і розум нам дав, щоб пізнати Правдивого…» (Ів.5:20). Це, справді, майже за межею розуміння: мати відкритий розум — означає втратити його і стати «безумним ради Христа».

Отже, щиро вітаю всіх місіонерів, жертводавців, молитвеників — усіх, хто небайдужий до справи поширення Царства Божого на землі — із воскресінням Христовим! Христос воскрес! Воістину воскрес! І ми воскресли в Ньому і розум наш також!