Делегації з Аргентини та Парагваю приїдуть в Україну на святкування 100-річчя п’ятидесятницького руху

Південноамериканські країни Аргентина та Парагвай мають впливову українську діаспору. Перша хвиля еміграції до Аргентини почалася наприкінці XIX століття, а сьогодні у цій державі вихідців з України майже триста тисяч. У Парагвай наші емігранти  почали переїжджати уже з Аргентини у 30-х роках минулого століття. Сьогодні українська діаспора займає високий щабель у соціальному та економічному житті країни: українцям належать найпотужніші аграрні компанії у Парагваї.
Делегація УЦХВЄ у складі першого заступника старшого єпископа Анатолія Козачка, директора Департаменту освіти Віктора Вознюка, директора Департаменту підприємців Романа Зінчука та фермера з Одеси Олександра Денисенка, відвідала обидві країни у період з 9 по 18 лютого. Мета поїздки – налагодити зв’язки з п᾽ятидесятницькими церквами серед української діаспори. Детальніше про візит розповідає член делегації Віктор Вознюк.

«Поїздка до Південної Америки відбулася у рамках проекту святкування 100-річчя п’ятидесятницького руху в Україні. Нашою метою було не тільки познайомитися зі служінням братів і сестер у діаспорі, послужити їм словом, а й запросити їх на головну подію ювілейного року – урочисту Академію, що відбудеться у Києві 22 травня.

У Буенос-Айресі нас зустрів пастор Анатолій Борисовець, який переїхав жити до Аргентини з Рівненщини понад двадцять років тому. Саме у той період в столиці утворилася невелика українська п’ятидесятницька громада. Там нас гарно прийняли, запросили послужити на недільному служінні. А після приємного спілкування ми вирушили у Парагвай. Пастор Анатолій супроводжував нас під час усієї подорожі, разом з нами знайомився із церквами в діаспорі.

У Парагваї ще одним нашим «гідом» став пастор Петро Ступак, разом з яким відвідали містечко Фрам, що на 70% населене українцями. Зауважу, що наші земляки, як роботящі люди, змогли багато чого досягнути в цій країні: вони, як ми звикли казати, «тримають Парагвай». Найбільш впливовою в країні є родина Троцюків. Це – до слова…

Отож, у понеділок був день переїзду, а вже у вівторок увечері наша делегація мала гарне богослужіння у Фрамі, на яке з’їхалися пастори навколишніх п’ятидесятницьких церков. Служителі радо відповіли на запрошення прибути в Україну на святкування 100-річчя п’ятидесятницького руху у травні (з цієї парагвайської церкви ми чекаємо, як мінімум, двох делегатів).

Далі наш шлях проліг знову до Аргентини, де відвідали в провінції з найбільшим скупченням українських емігрантів – Чако, Формоса та Мендоса. У церквах тут збираються здебільшого люди, батьки яких емігрували у 30-х роках. Тяжко працювали і з роками набули певних статків. Здебільшого українці працюють у сільськогосподарському секторі.

У провінції Чако, в місті Вілла Анхела, де в емігрантській церкві служить пастор Олександр Скоропляс, ми мали чудове богослужіння, на яке зібралися пастори з церков регіону. Після служіння відбулося цікаве спілкування у невимушеній атмосфері під час якого голова нашої делегації Анатолій Козачок поінформував про життя Церкви в Україні. Приїхати в Київ на святкування 100-річчя зголосилося шестеро служителів.

Під час візиту ми відвідали церкви у різних місцях країни, де збираються здебільшого так звані «старі емігранти», батьки яких приїхали до Аргентини у 30-х роках. У Буенос-Айресі для нас організували зустріч з пасторами, серед яких були представники національної п’ятидесятницької церкви Аргентини, що налічує понад 2,5 млн. віруючих та понад 15 тисяч церков (зокрема, віце-президент одного з братерств Хуго Бавале, який теж планує відвідати Україну на святкування). Це – був хороший конструктивний час. Місцеві служителі знайомились з нами, ми знайомили їх з Україною. Пастори були вражені станом та можливостями Церкви у нашій державі.

У ході зустрічей багато людей розпитували про життя в Україні. Хоча більшість зі «старої еміграції» ніколи не були на землі їхніх батьків та знають про наші події, війну на Сході, тільки з новин, вони щиро вболівають та моляться за Україну.

Вважаю, що наша делегація досягла мети, налагодивши стосунки із братами та сестрами за океаном. Тепер очікуємо зворотного зв’язку та їхнього візиту в Україну».