Коротко про серйозне – ДВЕРІ…

Кому двері, від Івана, недорого…
Двері вони і є двері. Щоб зайти і вийти. Двері в кухню, спальню, офіс, аудиторію, храм, дім молитви… Інколи, щоб тільки зайти, наприклад – у тюремну камеру й там залишитися на роки…Зараз багато дверей закриті, тому що, карантин – самі розумієте.
А ще можна – виставити за двері, вказати на двері, грюкнути дверима, відкрити двері ногою. Здогадуєтеся про що говоримо?
Є двері яких ніколи не побачите очима, не доторкнетеся рукою клямки (ви ще незабули це старе українське слово?), вони не скриплять і не фарбуються…Це двері знань, любові, співчуття, двері віри, двері уст, двері благовістя, двері вічності…
А тепер про порівняння. Колись, за днів моєї молодості говорили: «Він простий , як двері..». Це щоб делікатно принизити.
Я вражений простотою Христовою. Він порівнює себе з дверима, дверима з маленької букви. З тими, які мають функціональне значення – через них можна зайти й вийти. Мені подобається цитата з перекладу «Радісна звістка»: «Дверь — это Я. Кто войдет через Меня, будет спасен. Он и войдет, и выйдет, и найдет себе пастбище..» (.Ів. 10:9)
Іван, єдиний з євангелистів, хто цитує цю фразу Христа. Отже, про двері від Івана. Ними можна зайти, вийти, спастися, знайти … Ми будем говорити про це й надалі у рубриці «Коротко про серйозне».
А на сьогодні ось ця думка для нас, друзі. Це актуально. Покажіть людині на Двері! Вкажіть на Христа! Він – вхід і вихід!
Сьогодні, хоч одному – вкажи на Двері!
Микола Синюк, єпископ
Вам також може сподобатися
Агнець
Хилився хлів убого. Старі рипіли двері. Далекий гомін міста лякливо
Побачила світ третя поетична збірка Володимира Сада
Побачила світ третя книга відомого волинського поета, члена Волинського осередку
Прийдуть жнива
Біжать роки невпинно