Коротко про серйозне – ДВЕРІ…

Кому двері, від Івана, недорого…
Двері вони і є двері. Щоб зайти і вийти. Двері в кухню, спальню, офіс, аудиторію, храм, дім молитви… Інколи, щоб тільки зайти, наприклад – у тюремну камеру й там залишитися на роки…Зараз багато дверей закриті, тому що, карантин – самі розумієте.
А ще можна – виставити за двері, вказати на двері, грюкнути дверима, відкрити двері ногою. Здогадуєтеся про що говоримо?
Є двері яких ніколи не побачите очима, не доторкнетеся рукою клямки (ви ще незабули це старе українське слово?), вони не скриплять і не фарбуються…Це двері знань, любові, співчуття, двері віри, двері уст, двері благовістя, двері вічності…
А тепер про порівняння. Колись, за днів моєї молодості говорили: «Він простий , як двері..». Це щоб делікатно принизити.
Я вражений простотою Христовою. Він порівнює себе з дверима, дверима з маленької букви. З тими, які мають функціональне значення – через них можна зайти й вийти. Мені подобається цитата з перекладу «Радісна звістка»: «Дверь — это Я. Кто войдет через Меня, будет спасен. Он и войдет, и выйдет, и найдет себе пастбище..» (.Ів. 10:9)
Іван, єдиний з євангелистів, хто цитує цю фразу Христа. Отже, про двері від Івана. Ними можна зайти, вийти, спастися, знайти … Ми будем говорити про це й надалі у рубриці «Коротко про серйозне».
А на сьогодні ось ця думка для нас, друзі. Це актуально. Покажіть людині на Двері! Вкажіть на Христа! Він – вхід і вихід!
Сьогодні, хоч одному – вкажи на Двері!
Микола Синюк, єпископ