Триває перший спільний проект ЄТС і місіонерської школи «Ковчег спасіння» за програмою насадження нових церков

  «Дізнавшись про набір до місіонерської школи, відчула як у серці щось «тьохнуло». Місіонерство – це моя мрія…» – подібні свідчення, під час спілкування зі студентами Школи довелося почути не з одних вуст.

     У групі – а це близько 20 хлопців та дівчат – переважно молодь із віруючих сімей, із західних регіонів України.  У цих студентів не помітно «столичного лоску», який швидко перебирають на себе у світських вузах, навіть ті, хто приїхав з глибинки. На обличчях якась особлива простота і щирість – це, мабуть, специфіка місіонерської праці. До речі, частина присутніх уже встигла попрацювати на місіонерських точках, і приїхала до Києва, так би мовити, для підвищення кваліфікації. 

     «Цей набір навчається за «Програмою насадження нових церков», яку було  розроблено освітянами Євангельської теологічної семінарії та місіонерської школи «Ковчег спасіння», спеціально під реалізацію проекту ЦХВЄУ «400 церков за п’ять років», –  розповідає віце-президент ЄТС, кандидат філософських наук Ігор Семенюк. – Для того, щоб відкривати церкви, нам потрібні добре підготовлені керівники – пастори, місіонери, проповідники, євангелісти. Тому ми даємо студентам не просто теоретичні засади, а насамперед практичні поради».

     За словами  Ігоря Валентиновича, згідно статистики в Україні досить велика кількість церков, у тому числі євангельських, однак потреба у нових церквах теж велика. Особливо у Східній та Центральній Україні – високий відсоток людей, які мають потребу почути живе свідчення про Ісуса Христа.

     «Одна з цілей програми – насадження церков при університетах, робота зі студентами, проповідь в університетських містечках, – продовжує Ігор Семенюк. – Сьогодні для цього є добрий час, адже вузи відкривають двері для проповіді.  Але ж, знову-таки, щоб прийти туди, місіонери мають бути добре підготовлені».

     Навчання, яке розпочалося 12 лютого 2017 року, триватиме майже рік. Мета програми у тому, щоб озброїти місіонерів практичними знаннями:  як проповідувати Євангеліє молоді, дітям, молодим сім’ям – різним віковим категоріям, як будувати стосунки у суспільстві та родині і таке ін.

     У день, коли ми відвідали цей богословський навчальний заклад, студенти слухали дисципліну «Християнська етика», яку викладав доктор служіння Анатолій Кліновський. Місіонери з цікавістю сприймали матеріал, потім активно ставили запитання.

     Для  ЄТС (вуз засновано Асамблеєю Бога США та Церквою ХВЄ України) – це перший спільний проект зі школою «Ковчег спасіння» (працює на базі церкви «Ковчег», м. Київ). На думку викладачів така співпраця вже дає добрі плоди, на славу Божого Імені.

     «Нещодавно я прочитав в одному з журналів, що за останні десять років до Бога прийшло більше людей, ніж за  попередні сто років, –  говорить президент ЄТС Василь Войтович. – Ми живемо у останній час, і новини у світі доводять цей факт. Тому нам треба поспішати… Дисципліни за «Програмою насадження нових церков» викладають найкращі, висококваліфіковані викладачі і вчителі Слова Божого, які з радістю передають свій досвід майбутнім служителям  і лідерам».

     З перших вуст

     Олександр Пержу, Волинська обл.:

     «Вчитися на місіонера вирішив з кількох причин. Мені подобається це служіння, та й уже маю певний досвід: кілька місяців служив на одній із точок в смт. Головне. Наша Любомирська церква підтримує  низку місіонерських точок по селах району. Зараз приїхав на  підвищення кваліфікації. Скрізь потрібні кваліфіковані кадри. Для мене це не тільки можливість навчитися, але й самовдосконалитись, глибше пізнати Бога.
    Євангелізації ми стараємось проводити не стільки словами, скільки вчинками, роботою: якійсь бабусі дрова порубати, комусь сніг відчистити, «гуманітарку» нужденним сім’ям роздати… Саме так являємо людям Христа».

     Станіслав Дацький, Рівненська обл., Володимирецький р-н:

     «Приїхати в цю школу мені порадили друзі, які вчилися на попередніх потоках. Я з віруючої сім’ї, але тут шукаю найперше духовного зросту. Маю бажання поїхати на місію – куди саме ще не знаю, як уже розподілять. Ми тут відчуваємо благословіння. Вірю, що Бог і в подальшому буде благословляти, бо ми вирішили віддати своє життя не для себе, а для Нього. Бог осміяний бути не може. А маючи благословіння, я вірю, ми і самі будемо благословляти інших».

     Ірина Шевчук, Волинська обл., Маневицький р-н:

     «Мрія мого життя – це місіонерське служіння. Я з віруючої сім’ї і ще з дитинства зрозуміла, відчула, що це моє покликання – служити людям. Мені зараз 20 років, уже попрацювала на різних роботах і там багато спілкувалася з людьми, в тому числі на такі теми як Вічність, Бог, Спасіння. Я горіла цим. А коли нещодавно мені запропонували навчатися в Києві, у серці щось «тьохнуло». Перед цим я влаштувалася на добру роботу, яка мені дуже сподобалась, тому мусила вибирати. Не вагаючись, вибрала навчання!»

      Марія Міщук, Херсонська обл.:

     «Прийти навчатися в місіонерську школу запропонувала моя вчителька зі служіння «Агапе», яка викладає у нас в інтернаті християнську етику. «Поїдь, спробуй» – порадила вона. І мені сподобалось. Де саме буду служити далі ще не знаю, як Бог влаштує… Найбільше торкнулися уроки про Духа Святого».

     Діана Михаленчук, Волинська обл. Камінь-Каширський р-н:

     «У нас в сусідньому селі працювали місіонери, які навчалися на одному з попередніх потоків цієї місіонерської школи. Оскільки я досить часто допомагала їм, бачила їхню працю, то теж захотіла навчатися. Мій брат з сестрою теж навчалися тут.
    За час викладання почула багато нового у тому числі про поводження з людьми, про те, як мають чинити християни у тих чи інших ситуаціях.  Попри те, що я з дитинства в церкві, багато що для мене стало новим».

     Рувим Лабець, Рівненська обл. Сарнинський р-н.:

     «Коли я вперше почув про програму насадження церков, одразу прийшла думка:  це добра нагода  послужити для Господа. Адже у майбутньому планую стати служителем. Мій  метод – це служіння родинам, впливаючи через дітей на їхніх батьків. Дітям легше донести те, що важко донести дорослим людям, вони легше сприймають Слово Боже. Дуже  подобається мені це служіння. І навчання у цьому допоможе».