Листопад 8, 2022 4 1233 Переглядів

«Ворог продовжував стріляти у хату, де лежав я та молився словами з 56 псалму» – Євгеній Бєлов (СВІДОЦТВО)

«Слава Богу та Спасу Ісусу Христу! Мене звати Євгеній. 1994 року увірував у Господа та увесь цей час йду за Ним. 25 років одружений, моя королева Ольга, з якою маємо двох принців та одну принцесу. Здобув три вищих освіти для служіння Богові: духовну, медичну та з психології. З початку війни був волонтером фізіотерапевтом на «нулі» та у військових шпиталях. Згодом у своїй хаті зробив шпиталь для допомоги та реабілітації бійців з проблемами хребта після броніків.

Потім у 2016-му брав участь у складі медичного батальйону «Госпітальєри» правого сектору. У березні 2021 підписав контракт резервіста на посаді старшого бойового медика, проходив та проводив навчання з тактики та медицини на полі бою. Після подій 24 лютого були різні бойові та небезпечні завдання на фронті.

Одного разу ми попали під обстріли рашистами наших позицій. Була необхідність відійти, бо тоді побратими нарахували понад 2000 прильотів. На новій позиції я був на варті та увесь час працював з біноклем, від чого моя шия затерпла та боліла. Я чув, як наші солдати зупинили двох місцевих п’яниць, та зрозумівши, що вони місцеві, відпустили їх. Як виявилося пізніше, то було помилкою.

Ворожа ДРГ

Я через 10 хвилин змінився та пішов відпочивати своєю чергою в покинутій хаті, хоч постійні були прильоти, я вже довго не спав лежачи. Тож, поставивши поруч автомат, бронік та каску, я одразу скинув берці, ліг і закрив очі. Через короткий час відчув, що ніби гарно відпочив, та звідкись було розуміння, що треба взутися. Тільки-но встав, стрибнув у берці, застебнув сорочку, як почув голоси диверсійно-розвідувальної групи ворога (як ми це зрозуміли пізніше), які кричали, наближаючись до нас: «Свої! Не стріляйте!», і одразу автоматні черги загриміли у напрямку нашого подвір’я.

ДРГ – подумав я, і одягнувши бронік та каску, почав стріляти з вікна. Пролунало два вибухи у подвір’ї,  я розстріляв вікно і кинув по ворогах гранату у відповідь. Продовжуючи стріляти, раптом збагнув, що залишився сам, бо обидва моїх товариші впали у ступор від неочікуваних гучних постійних автоматних черг та вибухів. Один з них кричав, що скинув магазини, що не хоче стріляти, думаючи, що ворог його не вб’є за це.

Потім чую, як на дворі моїм друзям командують ставати на коліна та кинути зброю. Долинають спокійні слова мого друга та постріли орків у відповідь. Я вибіг і в ту мить мій автомат перестав стріляти на очах ворогів. Ледь устиг забігти назад у хату, та за мною автоматні черги вибивали купу пилу. Сховавшись у ванній кімнаті, я зрозумів, що закінчились набої, тому заклинило автомат.

Небезпека показової страти

Пам’ятаєте, як колись Самсон, не бажаючи бути осміяним ворогами у полоні, став поміж колон великої будівлі, зсунув їх з місця і загинув сам разом з ворогами? Виглядав я тоді як справжнісінький козак – з довгим оселедцем на голові. До війни я проводив євангелізаційні програми «Золоті козацькі скарби», де через українські національні елементи – фехтування, метання ножа та сокири, володіння батогом і стрільбою з лука та грі на трембіті й стародавній флейті як біблійні прообрази свідчив молоді про Бога.

Отже, я знав, що мене могли показово розстріляти як і моїх побратимів, а потім цим відеороликом вбивати віру у наших бійців, показуючи як стратили українського козака-бандерівця. Я вирішив їм це зламати… Маючи медичну освіту, швидко знайшов сонну артерію, впер у шию ножа та пирнув щосили – один раз, другий… але ніж чомусь не зміг поранити моєї шиї. У пеклі бою зовсім забув про комір свого бронежилета, у який тоді напоровся ніж. Руки мої опустилися і, з подивом дивлячись на ніж, я раптом побачив на підлозі скинутий магазин автомата. То був магазин одного з моїх побратимів, що впав у ступор. Тоді я зрозумів, що то ще не мій час вмирати та знов почав відстрілювались.

Між автоматними чергами почув металевий глухий звук, як щось упало.  Граната – подумав я, та стрибнув у інший бік кімнати. Пролунав сильний вибух, проте ані уламки, ні хімічна сполука, яка запалила підлогу, стіни та меблі, на мене не потрапили. Зелено-білий дим заповнив усе навколо, і я почав задихатись, тому швидко переповз в іншу кімнату. Аж тут полетіла наступна граната. В тій маленькій кімнаті, куди я переповз, був якийсь диван, під який я пірнув, немов би «натягнув» його на себе. Пролунав вибух: посипалося скло з вікна, в кімнаті загорілися меблі, килим на підлозі, навіть стеля. Горів диван наді мною, але я був цілий!

Подивившись у вікно, побачив камеру, з допомогою якої за мною спостерігали вороги. Бог дав розуміння, що тільки заховавшись у будинку навпроти я опинюся у безпеці. Вистрибнув з вікна, швидко переповз подвір’я і стрибнув у вікно іншого будинку.

«Знаходжуся я серед левів, що людських синів пожирають…»

У той день перед боєм я поклав у задню праву кишеню магазин з набоями, а у ліву задню кишеню навіс з тканини, набитий набоями. Під час стрибка у вікно, “орки” почали стріляти у мене з відстані десь метрів 10. Кулі з такою силою вдарили по сідницях, що я думав, що всі кишки вилетіли з живота. Я впав у хату та проповз під килим. У хаті був євроремонт і пластикове покриття замість дверей і для захисту підлоги. Ворог не підходив близько до вікон, але ж продовжував стріляти у нову хату, де лежав я та молився словами з 56 псалму, що каже: «Знаходжуся я серед левів, що людських синів пожирають, їхні зуби як спис той та стріли, а їхній язик гострий меч. Вороги приготовили пастку для стіп моїх, душу мою нахилили, вони викопали вовчу яму для мене, і попадали в неї самі!» (Пс.56:5, 7). Захисти мою жіночку та дітей, якщо я зараз буду вбитий!» Так, молячись, я знепритомнів, адже був поранений.

Та, напевно, ворог подумав, що я мертвий, і відійшов. Коли я прийшов до тями, побачив, чиїсь чоботи, що підходять до мене. Думаючи, що то був ворог, я почав руками шукати щось, хоча б якийсь уламок скла, чим би міг відбиватися. А то виявився той молодий побратим, що закинув боєкомплект у стані ступору. Його просто не помітили між шафою та стіною, де він весь час бою простояв. У відчаї він запитав: «Що ви скажете? Що робити?»

Втрачений ліхтар у темряві

«Допоможи мені встати», – відповів я. Він допоміг мене перев’язати. Кулі розлетілись після потужного удару, розірвавши м’язи сідниць. Я помолився у голос, просив Бога показати шлях, яким нам йти, і Бог показав. Ми повертались трішки менше ніж добу, орієнтуючись по нашому ПВО, яке час від часу спрацьовувало та створювало з землі до неба вогняний стовп, – ніби євреїв з рабства Бог виводив нас з оточення.

Їсти було нічого, то я навчив малого їсти пелюстки тюльпанів. Дійшли до річки, яку я спробував перетнути вбрід, але у темряві маленький ліхтарик, який чудовим способом залишився у мене, слабо освітлював, і я не помітив, що ріка після вибуху перетворилася на болото, яке одразу мене втягнуло по шию. Молодий побратим ледве встиг зачепити мене за руку і витягнути, у другій руці тримав ліхтарика. Від болю та переохолодження я знепритомнів, бо вода розмочила рани й вони почали знов кровоточити. Раптом стало так легко і спокійно, я відчув свою голову на колінах своєї жінки. Оля ніжно обіймала мене… То була галюцинація.

Насправді ж молодий побратим відчайдушно тиснув на всі точки на моєму обличчі, на які я вчив його давити у разі, якщо знепритомнію. У нас не було протишокових (дексаметазону), тому коли опритомнів, я випив ефірну олію евкаліпта, яка чудесним чином залишилась у мені у кишені. Потім побратим знову допоміг мені встати, і ми пішли до найближчих хат.

В одній кинутій хаті я умовляв хлопця піти та найти для нас сухі речі та воду, але він боявся. «Я ж тобі як батько, слухай мене, не бійся! Якщо ти не підеш, – закричав я, – то зробиш сиротами трьох моїх дітей!» Нарешті хлопець переміг страх і повернувся з двома пляшками води та парою сухого одягу, і ми знов пішли на міст, тільки цей раз хотіли пройти верхом по розбомбленій фермі мосту. Хлопець казав, що не побачимо, бо я втратив ліхтарик, коли під мостом знепритомнів. «Знайдемо», відказав я. Та за допомогою однієї іскри від його померлої запальнички я побачив ліхтаря, й ми змогли залізти на міст.

Блокпост

У ночі з криками – «я поранений!», ми підійшли до блокпоста. Та, почувши постріли, впали й пролежавши довго, змерзли та поповзли назад. Переохолодження і втрата крові скручували мої м’язи, я відчував, що потроху вмираю. У тій же хаті сказав хлопцю розпалювати багаття прямо на місці. Коли ми робили багаття, я застосував третю річ, яка чудовим способом залишилась при мені, – ніж мультитул, яким настругав стружку для багаття та наламав деревини. Так ми зігрілись, і я зміг трошки розслабитися. Засинаючи, я напучував хлопця, що «якщо я не проснуся, ти сам іди. Скажи моїй Олі, що я любив її».

На ранок я прокинувся та зрадів, що живий. А малий вже стояв коло мене з пляшками “Спрайту” і “Фанти”. Де він їх взяв?!!! Не важливо. Я сказав: «Неси тюльпани!» Ми випили напої, заїли тюльпанами та й пішли далі на міст з білим прапором і викрикуючи, що поранені. Почувши українську мову, ми зраділи, та я почав непритомніти. Підбігли троє автоматників, один закричав російською: «Лечь на середину дороги!». «Невже знову орки!?» – подумав я та впав на землю. А коли падав, шапка злетіла, мій оселедець побачив боєць, і перейшовши на українську, заголосив: «Вибач, братику, не впізнав!!!». Завершивши обшук, підняв мене на своє плече та переніс до машини, а там мене доставили у шпиталь».

Євгеній Бєлов, 17.09.22

Свідоцтво записала Валерія Чорнобай

Попередня Навчальна програма «Долаючи лихо» триває - приєднуйтесь!
Наступна У церкві села Павлиш на Кіровоградщині відзначили служіння пам’яті та вдячності

Вам також може сподобатися

Новини

У західних областях України церкви активно приймають людей, які виїхали з-під обстрілів

​​Церкви ХВЄ західних областей України переобладнали всі доступні приміщення, включно

Соціальне служіння

Київська церква «Альфа» провела благодійну акцію для підопічних служби пробації

З 17 липня по 6 серпня церква провела спільну благодійну акцію для людей, що знаходяться під наглядом Департаменту пробації. 9 волонтерських команд зі служителів київської церкви «Альфа» та працівників пробації, відвідали 60 підопічних служби у Києві та області.

Новини

Комітет ВР повторно розгляне правки до законопроекту 0931

У вівторок парламент не буде розглядати резонансні зміни в сфері