У церкві села Павлиш на Кіровоградщині відзначили служіння пам’яті та вдячності

Будівля Дому молитви п’ятидесятницької церкви в селі Павлиш була придбана в 1985 році, під час радянського режиму. За часи свого існування церковна громада пережила чимало складнощів та нападів з боку тодішньої влади. Дім молитви неодноразово намагалися закрити та відібрати. Власників постійно притягували до судових справ.

Були часи, коли віряни церкви були вимушені жити або ночувати в будівлі для того, щоб вона вважалася як приватне житло і мала право на існування в рамках закону.

Неодноразово церква та її територія страждала від нападів хуліганів. Сестра Валентина Федорова, яка пам’ятає утворення громади,  під час святкового  служіння пригадала одну з таких історій. У день, коли віряни спільними зусиллями придбали стільці для зали, в момент їх відвантажування, прийшла постанова з суду, щоб звільнити приміщення.

Спогади про це та багато інших випробувань, які довелося пройти вірянам, дотепер залишаються у пам’яті людей. Оскільки через них являлася Божа слава та укріплялася їхня віра. Адже Господь завжди боронить і не покидає своїх дітей. Милість Його настільки велика, що й до цього дня діти та онуки тих вірян можуть збиратися та прославляти Господа у будівлі своєї церкви.

З часом закінчилися репресії віруючих, і церква започаткувала традицію щорічно в останній тиждень жовтня відзначати служіння пам’яті та вдячності.

У день святкування, цього року він припав на 30 жовтня, усі прославляли Бога. Чудово співала група прославлення, діти, молодь, жіночий ансамбль. На подію був запрошений старший пресвітер Кіровоградського обласного об’єднання УЦХВЄ Анатолій Філіпенко, який поділився словом настанови. Він говорив  про те, що має значити Царство Боже в житті кожного нас.

«Царство Боже не прийде помітно, і не скажуть: Ось тут, або: Там. Бо Боже є Царство всередині вас!» (Від Луки 17:20-21).

«Царство Боже не пожива й питво, але праведність, і мир, і радість у Дусі Святім» (До Римлян 14:17).

Після завершення основної частини, віряни подарували Анатолію Філіпенку, який саме відзначив два роки в служінні старшого пресвітера, особливий подарунок – білу сорочку, вишиту вручну 80 річною сестрою.

А потім у приміщенні церкви відбувся святковий обід.

Текст Єлисей Гавриленко 

Фото Вікторія Філіпенко