Сестринська конференція в Одеській області

     Так сталося, що такої події жінки на Одещині чекали п’ять років. Можливо саме тому на обласну сестринську конференцію, що відбулася 5 липня 2014 року у м. Іллічівську, замість очікуваних двохсот делегаток приїхало понад триста.

     Відкриваючи цей жіночий форум, старший пресвітер області єпископ Сергій Крученюк говорив про питання, яке тривожить багатьох сестер: «Як я можу послужити Господу?» Він навів деякі біблійні і життєві приклади, коли покладаючи свою надію на Господа, жінки бачили особливу дію Бога у своєму житті, а також нагадав про головну відповідальність матері – привести дітей до Господа.

     Далі звучали чудові псалми, хвилюючі вірші. Вітаючи сестер, відповідальна за жіноче служіння на Одещині Лариса Мельничук представила учасників і гостей конференції.  Після чого завідувачка відділу жіночого служіння ЦХВЄУ Віра Деркач поділилася з присутніми словом, яке Бог поклав їй на серце. «Дух молитви сьогодні повинен наповнити церкву. Апостол Павло писав до Тимофія: «Благаю чинити молитви, благання, прохання за всіх людей». Благати – це просити більше, ніж просто просити. Благати – це жити тією ситуацією, за яку просиш». Жінка Хананеянка благала Христа, щоб зцілив її доньку, бідна вдова благала неправедного суддю, щоб захистив її, і вони отримали що хотіли.

     Як зазначила Віра Іванівна, просто молитви сьогодні вже мало, треба, щоб пішли в небо благання. Мужі від влади сьогодні просять Церкву про заступницьку молитву для України. Вони розуміють – без Божого втручання повернути мир неможливо. Доповідачка розповіла як невіруючий син однієї з сестер, опинившись в армії, ніс варту на блокпосту десь під Слов’янськом. Він жалівся мамі наскільки страшно буває, особливо вночі, коли ти боїшся поворухнутися, щоб не потрапити під кулю снайпера, оснащеного приладами нічного бачення. Він молився і Бог прислав у їхнє відділення братів, які привезли військовим допомогу. Без вагань той солдатик приніс молитву покаяння, і вже радісно повідомив маму, що Бог звільнив його від паралізуючого страху смерті. «Бог має для нас багато чудесного, і тільки віра в Ісуса допоможе нам взяти приготовлене з Божої руки» – зазначила Віра Деркач. Дух молитви та розчулення зійшов на зал, сестри пережили особливу присутність Господа. Дехто вийшов наперед, за тих хто каявся, брати молилися з покладанням рук.

     Після цього своїм свідоцтвом поділилася Зоя Виборна, яка на час свого покаяння працювала головою райради. Вона закликала жінок не боятися свідкувати людям, які знаходяться при владі, бо вони так само потребують спасіння.

     У словах інших виступаючих сестер та братів так само звучало багато добрих наставлянь та одна незмінна болюча молитовна потреба – за Україну. Присутні ревно і щиро благали Бога про милість. Якось по-особливому відчувалося під час цієї жіночої конференції, що ми знаходимося у краю, де починалося Воронаївське пробудження. А багато хто із старших сестер порівнювали це служіння із тими, що проходили під час пробудження у 90-х. За що особлива подяка Господу.