Березень 14, 2022 0 1368 Переглядів

Ранок без вибухів – дитячий будинок «Благодать» у Львові став прихистком для біженців (репортаж)

До дитячого будинку «Благодать» у Львові, що по вул. Папарівка, 1, ми дістались, коли вже смеркало. Першим ділом нас запросили в їдальню. Сестра Олександра, яка в мирний час працює тут вихователькою, а в дні війни перекваліфікувалася на кухаря, попередила сестер: “Сьогодні подати на стіл вам допоможе Інна, а завтра вже самі”. 

Інна приїхала у Львів із Запоріжжя, з сім’єю поселились у знайомих, та, як каже, не змогла сидіти склавши руки, прийшла у центр волонтером. І вона така тут не одна.

Перед вечірньою молитвою вдалося викроїти кілька хвилин для розмови з координатором центру для біженців Михайлом Костюком (його робочий графік нині надзвичайно насичений).

Брат Михайло, людина з непростою долею: після 16 років наркотичної залежності, у 2002 році він увірував в Господа, пройшов реабілітацію в місті Слов’янську на Донеччині. Там же закінчив Біблійну школу та одружився. Звідти поїхав місіонером у Крим, в місто Алупку, де сім’я Михайла і Лари Костюків плідно служила наступні 16 років, заснувавши успішну п’ятидесятницьку церкву. Та коли Крим окупували росіяни, на півострові, як каже Михайло, “стало важко дихати”. За наступні п’ять років він підготував собі заміну з місцевих служителів та разом з сім’єю переїхав на батьківщину, – у Львів, де сьогодні є служителем в громаді УЦХВЄ «Віфезда».

«У нашому дитбудинку 28 вихованців, це – діти-сироти та діти, батьки яких позбавлені батьківських прав або ж перебувають у тяжких життєвих обставинах.Усіх дітей ми евакуювали в перші дні війни до Італії. А в приміщенні влаштували своєрідну перевалочну базу для біженців” – розповідає Михайло Костюк.

Люди, які тікають з-під обстрілів, шукаючи порятунку на заході країни та закордоном, мають можливість тут відпочити, прийняти душ та поїсти. Усе це безкоштовно, як і трансфер до кордону з Польщею, де біженці продовжують шлях до польських міст або інших країн Європи.

“Зараз ми плідно працюємо із церквами Німеччини. Наш друг, пастор із Донецька Сергій Косяк зараз перебуває там. Він координує співпрацю з німецькими церквами в місті Баутцен поблизу Дрездена. Поки вирішуються питання з документами, німецькі віруючі беруть українців до себе додому. Наразі ми вже направили туди п’ять груп в середньому від 50 до 100 людей» – ділиться Михайло.

За його словами, при формуванні таких груп, перевага надається людям із міст, де сьогодні ідуть бойові дії. А от різниці у віросповіданні, чи людина віруюча чи ні, ніхто не робить.

Днями Михайло Костюк записав відеосюжет про роботу центру, у якому звернувся про допомогу: «Щодня через центр проходить сто і більше людей. Тут потрібні речі, яких навіть за наявності грошей не завжди можна купити в магазині: продукти харчування (бажано довгострокового зберігання), побутова хімія, матраци. Останні – особливо! Щодня заїжджає стільки людей, що мусять спати на підлозі, бо немає на чому. Тому, якщо ви маєте змогу, будемо вдячні за будь-яку допомогу».

***

Ніч на матраці на третьому поверсі дитячого будинку «Благодать» після виснажливого 12-годинного переїзду з Києва (їхали, оминаючи дорожні корки) здалася надзвичайно спокійною. Головне, що ранок зустрів тишею, ніяких вибухів. Того дня Бог благословив нас прихистком неподалік міста. Дякуємо львів’янам за добрі відкриті серця і молимося, щоб Господь допоміг незабаром повернутись додому.

Ірина Боровкова.

Попередня Не популяризуйте матюки: Рада Церков закликає українців залишатися воїнами Світла
Наступна Звернення з приводу обміну полоненими між Росією та Україною як прояву милосердя

Вам також може сподобатися

Новини

При ратифікації Стамбульської конвенції не було дотримано обіцянку провести належне громадське обговорення -ВРЦіРО

Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій сприймає як тривожний сигнал

Новини

Відійшов до небесних осель єпископ Василь Бровка

«Спогадуйте наставників ваших, що вам говорили Слово Боже; і, дивлячися