Січень 25, 2022 0 478 Переглядів

«Чоловік, діти, служіння — як не загубити себе у безперервних обов‘язках?»

Відповідає Анна Малюта

Відчуття розчарування від тотального невстигання в певних сферах життя пригнічує. Кожна з нас має багато ролей, справ, відповідальностей, але – одне серце і 24 години на добу.

Встигнути все… я намагалася. І скажу, що до певної міри це можливо – у певний проміжок часу напружитися і кинути всі сили на цілі: ТРЕБА, ХОЧУ, ТЕРМІНОВО, НЕОБХІДНО. Але як стиль життя такий максималістичний підхід виснажує, забирає багато нервових клітин, радості життя і негативно впливає на здоров’я та відносини.

Турбуючись про інших, часто ми перетворюємося на виконавиць довжелезних списків, які ніколи не закінчуються, до них лиш додаються пунктики, до яких треба поставити галочку «зроблено».

Пунктики не закінчуються, закінчуємося ми, скільки б сил і любові ми не вкладали. Наші ресурси не вічні, їх треба відновлювати, а без часу з Богом, планування та турботи про себе це неможливо!

Я сама віруюча з 16 років і, маючи 20 років подружнього життя, чоловіка в міжнародному служінні, п’ятеро синів від 4 до 17 років, нескінченні домашні клопоти і служіння жінкам, переконалася в тому на власному досвіді з гірким і солоним присмаком важкої втоми, сліз і неможливості поставити крапку, лише кому, бо це рух по колу та до мети.

Роками я не знаходила часу на себе, навіть тоді, коли намагалася, коли вносила пунктик «час для себе» у щоденні списки справ. Але проблема була в тому, що цей пунктик дуже часто зсувався вниз у кінець списку, а я до того часу була вже така «ніяка», що в мене не вистачало сил і настрою робити щось для себе.

Я говорила собі: «Аня, завтра», переконувала себе, що, може, тоді я вже дороблю ВСЕ і заслужу час на відпочинок і знайду його на «неважливі справи».

Завтра і ВСЕ ніколи не ставали реальністю, вони – наче дві паралельні прямі, що ніколи не перетинаються. Я була спустошена і почала свій шлях: думати і про себе.

Ось уже 6 років я регулярно турбуюся про себе (читаю Біблію і молюся, бігаю, роблю зарядку, читаю книжки, ходжу на побачення з чоловіком – це мої звички і пріоритети).

Так, не завжди виходить все і встигається, як очікуєш, моє життя не стало легким чи безтурботним, я досі вчуся і помиляюся, але радію, що знайшла себе.

Хочу поділитися з вами кроками, які допомогли мені жити наповненим життям без відчуття провини.

Отже, кроки, як не загубити себе:

Факт. Встигнути все неможливо! Необхідно обирати головне для нас, родини і служіння. Як зауважила моя подруга, навіть Бог створив світ не за один день, Він взяв тиждень і на кожен день поставив головне завдання і ще й про відпочинок не забув.

Коли ми не встигаємо втулити всі «треба» і «хочу» в один день, зробімо тематичний тиждень.

Прийняття. Нарешті прийняти той факт, що турбуватися про себе і приділяти час собі – це нормально і необхідно, це не егоїзм. Це можливість зупинитися і відпочити, в тиші, без суєти: шукати Господа, зайнятися справою, яка потрібна тільки нам, нашій душі і здоров’ю, щоб не перетворюватись на невдоволену жертву свого нон-стоп життя і служіння вдома і за його межами.

Пріорітет. Час для себе не має бути на останньому місці – «якщо встигну і залишиться час». Ми не встигнемо і не залишиться у 90% випадків! Ми себе відсуваємо в кінець, бо справ багато, а установка з дитинства «я потім, я потерплю» десь блимає в голові.

Постійність. Щоб мати довгострокові позитивні результати турботи про своє серце, дух і тіло, необхідна постійність, звичка і вироблена позиція. Не колись, а сьогодні!

Усвідомленість. Турбота про свою сім’ю – це турбота про себе, адже ви теж частина сім’ї! Сказати «так» собі, щоб сказати «так» сім’ї – важливо! Якщо ми навчилися розуміти себе і знати свої потреби, то і чоловікові, і дітям зможемо пояснити, як нас любити! Ми будемо наповнювати себе і відновлюватися і станемо спокійнішими, задоволеними і врівноваженими, бо навчилися берегти своє серце.

Наслідки. Атмосфера в домі і плоди в служінні залежать не лише від довіри Богу, але і від наших внутрішніх ресурсів. Ми не беремо 100% відповідальності за інших замість них, але ми впливаємо на своїх чоловіків, дітей і тих, кому ми служимо, на 100% через наш стан: наповненість або спустошеність! Бог наповнює, але нам треба дозволити Йому це робити! Він нашу слабкість використовує для Своєї слави, але нам треба прийти до Нього! А в суєті це неможливо. Зупинімось. Бо потім занедбане здоров’я і емоційне вигорання зупинить нас.

Коли є розуміння важливості і прийняте рішення, є мотивація діяти! Коли ми діємо, ми бачимо результат! Коли ми бачимо результат, ми бачимо зміни і різницю «до» і «після», і встигати робити головне та турбота про себе – це вже з нами на роки!

Текст: facebook

Попередня Йога, медитація і християнство
Наступна 100 РОКІВ ЦЕРКВІ ХВЄ с. СЕДЛИЩЕ (Відео)

Вам також може сподобатися

Покликана нести життя

Християнка і  самореалізація

Що важливіше – бути фахівчинею, чи дружиною і мамою? Спершу

Покликана нести життя

Йога, медитація і християнство

Відповідає Khrom’yak Nataliia Йога – це метод, який дозволяє розвинути/поєднати

Покликана нести життя

Свідчення Катерини Мацик

Я народилася в християнській родині. З дитинства знала, що Бог