Листопад 29, 2022 0 692 Переглядів

Подарунок від Бога – родинам загиблих волонтерів подарували власне  житло на Київщині (РЕПОРТАЖ)

З Вікторією Ільчук та Оксаною Супраун  ми зустрілися у затишному кафе на масиві «Львівський маєток» у передмісті Києва. «Це була цілковита несподіванка для нас», – з посмішкою, сповненою здивування, каже Вікторія.  «Навіть зараз не віриться» – спостерігаючи за дітворою в ігровій зоні, додає Оксана.
Сестри в приємному передчутті, і це особливо цінна мить.  Адже,  як
   потім сказала одна із них,  біль втрати рідної людини не вщухає з часом, просто люди звикають з цим жити. У випадку із сестрами, біль втрати не завадив їм бачити добру Божу руку та бути вдячними.

Події 11 березня

Вже на початку війни брати рівненської церкви «Свята Трійця», як і багатьох  п’ятидесятницьких громад в різних куточках України, почали їздити в місця, де велися бойові дії. Туди везли гуманітарну допомогу, назад – людей. Кожен мав свій фронт роботи.

«Під обстріл вони потрапили 11 березня, – розповідає Вікторія. – Мій Сергій був разом з Мішою (вони дружили, разом працювали на будівництві й волонтерили – Ред.) Це було в селі Мирча Бучанського району. Спочатку евакуйовували людей з Бородянки, а коли селище окупували, і люди почали виходити звідти пішки, наші хлопці вже збирали їх по селах, хто де був.
Роботу усіх екіпажів координували, але у той день у Мирчі зник зв’язок, і наших хлопців просто не встигли попередити… Зранку в село зайшли три угрупування – кадирівці, буряти та регулярна армія. Про це ми дізналися від місцевих уже в серпні, коли їздили на відкриття пам’ятника.

Сергій їхав попереду, Міша – за ним, був іще один екіпаж, який, на щастя, в той час заїхав у інше село. Обстріл почали несподівано, одразу з трьох сторін. Машина у нас вщент розстріляна… повністю! Навіть не знаю, як він ще розвернувся та виїхав звідти, попередив інших хлопців, щоб утікали», – каже Вікторія.

Важко порений Сергій доїхав до нашого блокпоста, звідки його доставили в райлікарню Радомишля. Там зробили операцію, а потім переправили на Рівненщину, де він прожив ще кілька діб. Михайло ж, як дізналися пізніше, побачився з Господом уже того ранку – його машину розстріляли та підірвали.

За попередні п’ять вдалих рейсів Сергій Ільчук і Михайло Супрун разом з командою евакуювали з-під обстрілів на власному транспорті близько 300 людей.

Подарунок тримали в секреті 

Оксана Супраун: “До останнього не вірилось, що нам зроблять такий подарунок”

Останні  вісім місяців родина Ільчуків (Вікторія та п’ятеро синів – Віталік, Руслан, Юра, Тіма, Павло і донька Аліна) та  Супрунів (Оксана й п’ятеро доньок – Таня, Надя, Софія, Люба, Аня та двоє синів Андрій і Богдан) вчилися жити без голів сімей.

Брати та сестри в церкві, чим могли, старалися зарадити. Допомагали й морально, і матеріально. Тож, коли старший пресвітер Олександр Коток попросив зібрати документи (свідоцтво про смерть чоловіка, про шлюб, копії документів дітей), сестри спочатку навіть не поцікавились для чого це.  Тільки коли їх запросили приїхати на Київщину, то «по секрету» повідомили причину – мають вручити ключі від квартири.

«Якщо чесно, я не повірила спочатку. Потім години дві проплакала. Дякуємо Богу, що так турбується», – каже Вікторія.

«А скільки таких як ми є сьогодні?.. – задумливо говорить Оксана. –  Щодня відчуваю руку Господню  над собою. Не було такого дня, щоб не відчувала, що Бог піклується, навіть з боку людей, які зовсім незнайомі».

У новому домі, на третьому поверсі

Із  затишного кафе ми перейшли до буса на якому сестри з дітьми приїхали з Рівненщини, та вже за кілька хвилин дістались на місце. Широкий двір, з великим дитячим майданчиком.  Чистий під’їзд, дві «дзеркальних» квартири на третьому поверсі – знову поряд, як і раніше було завжди… Разом служили та дружили, чоловіки разом працювали…

Після короткого  огляду, настала та сама  урочиста мить (хоча усе пройшло просто і без церемоній). Власник квартир – відомий забудовник і благодійник, він же народний депутат України Віктор М’ялик, передав сестрам документи на житло та ключі.

Родина Вікторії Ільчук у новій квартирі

Разом з ним новоселів привітав старший єпископ УЦХВЄ Михайло Паночко. Він, своєю чергою, подякував  Віктору Ничипоровичу за щедрий дар для сестер, яких ця війна зробила вдовами, а дітей напівсиротами.

«Сьогодні Господь зробив вам подарунок, через брата. І ми зараз радіємо разом з вами, як  сумували та плакали разом з вами, коли було надзвичайно важко, –  зазначив  Михайло Степанович. – Тому хочу, щоб ви у своєму серці завжди носили думку про те, що Бог дбає про своїх. Він є батьком вдів і сиріт».

На вручення «подарунку» приїхав також старший пресвітер Рівненського обласного об’єднання УЦХВЄ Олександр Коток, який сказав родинам слова наставлення й підбадьорення.

Насамкінець усі разом звершили молитву. Сім’ї дякували за несподіваний цінний дар, служителі за можливість цей дар надати, а всі разом – за незмінну  Божу вірність. Адже у тяжкі часи Христос стає ближчий до нас, ніж будь-коли.

Ірина Боровкова.

 

 

Попередня У Рівному на території офісу УЦХВЄ встановили палатку для обігріву та допомоги людям
Наступна «Буржуйки» для теплої зими - у Волочиську поставили на потік виробництво металевих грубок (ВІДЕО)

Вам також може сподобатися

Новини

На Тернопільщині молодь вчилася як правильно будувати спілкування до шлюбу

24 жовтня у Тернопільській церкві по вул. Довженка, 4 відбулася обласна молодіжна конференція. Теплий сонячний осінній день подарував радість спілкування для молоді з різних куточків Тернопільської області.

Соціальне служіння
Новини

Подарунки для захисників зібрали діти у Фастові

Подарунки для захисників своїми руками зібрали діти у Фастові на