10 порад для жіночого щастя

Більше 200 жінок змогли побувати на Обласній сестринській конференції, яка відбулася 10 грудня у Рівному у приміщенні церкви «Святої Трійці». Щоб збагатитися духовною їжею, отримати бачення та мудрість від Бога на подальше життя, сюди приїздили не лише сімейні люди, але й молоді неодружені дівчата. Для заміжніх жінок, здавалося б, усе вже відомо, лишається лише практикувати у житті, а от для молоді – треба черпати досвід.
Легше вчитися на чужих помилках, а за краще не на помилках, а на порадах та підказках служителів. Саме тому в якості спікерів конференції було запрошено старшого єпископа Рівненщини Віктора Боришкевича та єпископа ЦХВЄ Хмельниччини Ростислава Мураха.
«Живімо так, щоб люди бачили у нас Христа!» – закликав у вітальному слові Віктор Боришкевич. – Ми звемося християнами, значить, і характер наш повинен бути таким, як був у Христа. Не розчаровуйтеся, якщо у вашій долі щось стається не так, як ви очікували, – говорив служитель. – Можливо, саме таким чином Господь хоче вас наблизити до Себе!». І дійсно, зміни у країні починаються зі змін у кожному з нас, а наші духовні зміни ведуть і до змін у наших сім’ях, і так цей ланцюжок перемін переростає у процес, який охоплює всю державу. Як добре, коли кожен у сім’ї знає свою роль і виконує її. Як би світ не силувався переконати у протилежному, одначе життєва практика доводить, що заміжня жінка досягає щасливого сімейного життя тоді, коли допомагає своєму чоловікові виконати його призначення на цій землі.
Десятьма порадами про те, як стати щасливою, зробивши щасливим і чоловіка, поділився Віктор Дем’янович: «По-перше, за будь-яких обставин славте Господа і будьте за все Йому вдячними! По-друге, будьте слухняними своїм чоловікам. По-третє, пам’ятайте, що досконалих шлюбів не буває, є лише сім’ї, які в процесі життя набули досконалого подружнього життя. Тож працюйте над цим, – закликав служитель. – Четверта порада – намагайтеся зрозуміти і розкрити потреби своїх чоловіків та задовольняйте ці потреби». Віктор Дем’янович також радив відмовитися від будь-якої залежності від своїх батьків і ніколи не критикувати батьків свого чоловіка. Важливо пам’ятати, наголосив служитель, про те, що чоловіки люблять, коли їх хвалять і цінують, а не вишукують недоліки. «Не забувайте зустрічати свого чоловіка з усмішкою і радістю на обличчі, а не зі скаргами чи вимогами, – підкреслив він у черговій пораді. – Не починайте вечір із поганих новин. Пам’ятайте, що ви віддаєте для чоловіка – те й отримаєте взамін». Він нагадав жінкам слова із Книги Буття: «Плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю…», – вказавши, що важливим у житті кожної жінки є дітородження. – І ще одне: свідчіть іншим людям про Христа, адже у цьому сенс життя кожного християнина і таким чином ми зміцнюємося духовно. Не забувайте про доброчинність!», – прозвучала остання десята порада.
«Плід нашої праці з’являється лиш тоді, коли ми жертвуємо собою!», – підкреслив Ростислав Мурах, розвиваючи вже озвучену на початку думку про важливість переродження характеру. У проповіді «Духовні плоди та духовні дари» він зауважив, що зміна характеру людини супроводжується проявом плодів Духа Святого – це любов, ніжність, смирення, радість, мир. Лише маючи такі якості, ми зможемо побачити явні результати у нашому служінні. Аби допомогти визначити, яких якостей не вистачає присутнім в залі жінка, команда жіночого служіння на чолі із відповідальною Тетяною Боришкевич підготували чудову декорацію – кошики із фруктами, на кожному з яких були наклейки з назвами духовних плодів. Кожен із присутніх міг пригоститися фруктом і заодно прочитати, яку якість свого характеру йому ще треба удосконалювати. «Ми молилися, щоб кожному з вас потрапив фрукт з назвою тієї якості, якої вам дійсно не вистачає, – говорила Тетяна Василівна».
Як і садівник обчищає галузку для покращення її родючості, так і Господь очищає наші серця від усього, що заважає нам приносити духовний плід. «Сповідь є методом, через який нас очищає Господь, – говорив Ростислав Миколайович. – Сповідь є необхідною, адже вона допомагає відновити стосунки з Богом. Нерозкаяний та несповіданий гріх є дверима, через які у серце входить зло і спонукає людину до ще більших гріхів».
Розкриваючи значення та сутність сповіді, служитель дав кілька порад: «Сповідуючись, достатньо назвати гріх своїм іменем, не завжди потрібно докопуватися до дрібниць. По-друге, приймати сповідь може пастор, а не друзі чи знайомі, щоб не траплялося, як за приказкою, грішник грішникові пожалівся. Сповідатися треба щиро, згадуючи не лише про переступи, але, щонайважливіше, про мотиви вчинку. І ще одне: поверхнева сповідь не принесе бажаного результату». Сповідь – це форма протистояння дияволові, це суд над самим собою, який відвертає суд Божий. Сповідь є проявом смирення та покори. Деякі люди бояться відверто зізнатися у своїх прогріхах навіть перед Всемогутнім Богом. «Про стан свого серця можна сказати Богу так, як це потрібно, а ви розкажіть так, як є насправді», – радив Ростислав Мурах.
Також служитель нагадав про перешкоди, які заважають християнам повноцінно служити Богу і розкрити увесь закладений потенціал. Кожен з нас має певні духовні дари, але чи кожен використовує і що саме заважає нам розвивати Богом дані таланти. Найчастіше – це комплекс неповноцінності, коли людина орієнтується на світську систему цінностей. «Є цінності світу, а є цінності Божі», – наголошував служитель. – Компенсуйте свої недоліки духовними цінностями, які є незмінними і вищими понад усе – це любов, радість, внутрішня краса». Говорилося і про те, як важливо зробити Божу волю центром свого життя і не розпорошуватися на дрібниці. «Бійтеся дрібниць, – застеріг проповідник і процитував слова Бенджаміна Франкліна: – Суєта – це не велика кількість справ, це стан серця». А от складних рішень, на відміну від дрібниць, боятися не потрібно, адже часто заради Божої досконалої волі доводиться відмовлятися від вигідних умов, від високоплачуваної роботи, від того, що, на перший погляд, обіцяє великі перспективи. Однак лише з Господом ми зможемо мати найкращу перспективу. «Нехай не розчарують вас невдачі, продовжуйте і не опускайте рук!» – на завершення своєї проповіді сказав Ростислав Мурах і закликав усіх до молитви.
Хвиля молитви наповнила церковну залу, а підняті до Небес руки жінок стали знаком готовності довіритися Господу і ніколи не впадати в розпач через труднощі, адже перемогу у битві здобувають не сильні, а ті, хто ніколи не опускає рук перед Небесним Отцем.
Ірина НАУМЕЦЬ