Скіфія у дзеркалі християнства: друком вийшла нова монографія Валерія Вернера та Володимира Ващенка

«Апостольська Християнська традиція в Україні: скіфи» — книга під такою назвою вийшла друком у березні 2026 року. Автори видання, пастор київської церкви «Філадельфія», доктор богословʼя Валерій Вернер та професор кафедри історії України ДНУ ім. Олеся Гончара, Володимир Ващенко досліджують, як образ скіфів мандрував крізь століття — від античних географів до протестантських богословів.

Як зазначається в анотації, все це – крізь призму однієї фрази з Послання до Колосян 3:11: «нема… скіфа». Навколо цих двох слів розгортається ціла теологічна та історична панорама.

Чужі голоси історії

Монографія — серйозне дослідження, яке ставить питання: а чи чули ми взагалі голос скіфів — чи лише чужі розповіді про них? Майже все, що ми знаємо про цей народ, написано кимось іншим: голосом Геродота, античних географів, отців Церкви, середньовічних літописців, імперських хроністів. Скіфи — всюди присутні в історії, але мовчазні, без власних писемних пам’яток.

Валерій Вернер пастор церкви «Філадельфія», м.Київ доктор богослівʼя

Автори вважають, що навіть назва «скіфи» — лише один із чужих голосів, адже народ знав себе як саки, сколоти чи сай.

Дослідники систематизують ці голоси в теології, філології, політичній думці та історіографії, інтерпретуючи незаписаний голос скіфів без претензій на автентичну реконструкцію.

Книга написана з України — з тієї самої землі, яку Геродот назвав Скіфією. Це свідома позиція авторів: дати слово простору, який століттями описували ззовні.

Парадокси історії та християнства

Монографія пропонує інтелектуальну карту, де скіфи оживають як елемент історичної пам’яті.

Як підкреслюють автори, книга вивчає Скіфію насамперед як інтелектуальний конструкт — від «найсправедливіших варварів» античності до «прамови людства» в протестантській філології.

Для історика користь цієї книги – у спробі простежити тяглість скіфських традицій і наративів від античності до імперських проєктів XVIII століття. Для богослова ж ця книга може постати як велика, розгорнута інтерпретація одного короткого, але надзвичайно насиченого вислову Нового Заповіту — Послання до Колосян 3:11: «нема… скіфа». Саме ця фраза стає своєрідною герменевтичною віссю, навколо якої вибудовується християнська інтеграція скіфів.

Структура монографії

Володимир Ващенко, професор кафедри історії України Дніпровського національного університету ім. Олеся Гончара

Структура книги відображає цю подвійну — історичну й теологічну — логіку. У першому розділі розглядаються античні образи Скіфії — географічні, символічні та міфологічні.

У другому — аналізується зближення скіфів у християнській традиції: від новозавітного тексту до концепції «скіфської мови» як прамови людства.

Третій розділ присвячений власне християнській традиції у Скіфії — апостольським місіям, церковній інфраструктурі та феномену «скіфських ченців».

Нарешті, четвертий розділ досліджує трансформацію скіфської спадщини в народній і офіційній релігійності та її роль у переосмисленні історії Русі.

Окрему увагу в книзі приділено своєрідним «інтелектуальним парадоксам» і сюжетам, які можна було б назвати загадками історії Скіфії. Деякі з них свідомо залишаються відкритими, провокуючи читача на роздуми.

Джерела та фокус

Стосовно джерел інформації, то автори погоджуються з провідним німецьким скіфологом, що «для релігії скіфів найважливішим джерелом є Геродот».

Хоча увага цієї книги зосереджена не лише на загальних релігійних та апостольських традиціях Скіфії, а й на локальних етнографічних гіпотезах — зокрема на прояві скіфського минулого в колективній пам’яті українців.

У книзі скіфи повертаються не як мовчазний об’єкт дослідження, а як активний елемент історичної пам’яті. І якщо їхній власний голос не зберігся у письмі, то, можливо, він усе ще звучить — у текстах, традиціях і символах, що сформувалися на землі, яку античний світ назвав Скіфією.
Замовити книгу «Апостольська Християнська традиція в Україні: скіфи» можна за адресою: Verner-v@ukr.net