«Атмосфера, що повертає в серце мир та спокій, приносить радість та надію» (СВІДЧЕННЯ)

Саме такі слова про місцеву церкву ХВЄ «Еммануїл» міста Вінниці сказав переселенець з Сєвєродонецька Володимир Валенбахов, свідкуючи на одному з недільних зібрань.

Війна застала цього чоловіка та його дружину вже у похилому віці. 8 місяців тому, вимушені тікати з рідного міста та маючи всього 20 хвилин на збори, вони, взявши з собою лише одну сумку, покинули свою домівку. Пізніше виявилося, що стареньке подружжя забуло взяти з собою і пенсійні посвідчення, і навіть такий необхідний дідусеві слуховий апарат. Через деякий час після виїзду вони дізнались про те, що їхнє рідне помешкання разом із майном було знищене.

Приїхавши у Вінницю вони, як і багато інших переселенців зі Сходу та Півдня, шукали та намагалися отримати допомогу від різних організацій, годинами стоячи в величезних чергах. Саме там вони та почули про церкву та християн, які допомагають і роблять це з душею, від чистого серця, дбаючи про комфорт і душевний стан людей.

Коли Володимир Андрійович прийшов на зібрання в церкву «Еммануїл», то був вражений ставленням до нього служителів та волонтерів, тією увагою, яку йому приділили. Єдине, що заважало та приносило дискомфорт – це проблема зі слухом. Дідусь не міг нормально чути проповіді та спілкуватися, постійно намагався сісти якомога ближче до кафедри та був вимушений постійно перепитувати своїх співбесідників. Звернувшись про допомогу до Христа та до Церкви, він і не очікував на результат, але Бог явив до нього Свою милість та любов. З часом знайшлися спонсори, які профінансували придбання нового слухового апарата і Володимир Андрійович знову зміг добре чути.

Через деякий час в сім‘ю переселенця прийшло нове випробування – його дружина перенесла інсульт, два тижні перебувала в лікарні, а потім йому довелося доглядати за нею вже в домашніх умовах. І знову Ісус вийшов назустріч та допоміг через людей. Церква ревно молилася, брати та сестри постійно турбувалися питали про стан, відвідували, приносили їжу. Через деякий час стан дружини покращився. Володимир Андрійович був зворушений таким ставленням.

Зараз чоловік є постійним відвідувачем всіх церковних зібрань. Він приходить не тому, що в церкві щось дають, а тому, що він вдячний Богові за допомогу, за братів і сестер, за служителів. Володимир Андрійович каже, що в церкві є особлива атмосфера, яка допомагає людям повернути в серце мир та спокій, приносить радість та надію. Разом з іншими переселенцями, яких торкнулося Боже Слово, він відвідує біблійні уроки та готується до водного хрещення. Слава Богу за Його милість та любов!

Олексій ГАВРИЛОВ.