Як не зламатися у випробуваннях?

Відповідає Юлія Могильчак

Велика помилка думати, що коли ти став віруючим, твоє життя буде легким і безтурботним. «Ти мені показав був великі та люті нещастя, та знов Ти оживиш мене, і з безодень землі мене знову Ти витягнеш» (Пс. 70:20).

Боже Слово говорить, що Бог – швидкий Помічник в наших бідах. Але це також не означає, що в житті будуть лише печалі і труднощі, думати так – помилка.

Написано, що «для всього – свій час». І моя відповідальність – проходячи через різні періоди свого життя, за все бути вдячною Богу. Тому що Він як Творець (Митець) бачить кінцевий результат.

Остання п’ятирічка – особливо важкий час у моєму житті. Та водночас і корисний. Труднощі, кризи – це нові можливості. Починається перезавантаження, змінюються цінності і пріоритети.

Щойно лиш я дещо оговталася після воєнних подій у Слов’янську і на Донбасі, як прийшло нове випробування – хвороба і смерть мами. Боляче, швидко, несподівано…

2015 рік був для мене особливо активним. Всеукраїнська жіноча конференція, поїздка на планер до Львова, молодіжний з’їзд у Малині… Я була в служінні, і це допомогло мені справитися з неминучістю розлуки. Пустиню хвороби пройшла без жаху і паніки, Бог давав особливий мир.

2016 рік – нові випробування. Лікарі діагностували пухлину у шлунку мого чоловіка. Молитви, пости і повна довіра Богові…

Бог продовжив його життя ще на три роки. Навколо війна, а в Черкаському будується дім молитви. Я вірю, що пасторське служіння мого чоловіка виконано так, як це запланував Господь.

Чоловік пішов, а я тут, на землі, щоб все продовжувалося: треба служити людям, любити дітей і допомогти їм знайти Господа. Треба йти далі.

Хтось обнімає на кладовищі холодне каміння, але нам Господь залишив надію на зустріч з Ним і всіма, хто вірний Йому.

«І знялася ось буря велика, а хвилі вливалися в човен, аж човен водою вже був переповнився! А Він спав на кормі на подушці… І вони розбудили Його та й сказали Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що ми гинемо?… Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: Мовчи, перестань! І стих вітер, і тиша велика настала…» (Марка 4:37-39).

Це одна з улюблених історій мого чоловіка. Та і мене вона часто надихала. Це і є рецепт, як вистояти і не зламатися в випробуваннях. Жити в вірі і повній довірі Богу.

Виводь свій човен, дивися хвилям в лице, навіть якщо нема сили йти далі. Стій, кидай якір і чекай. Бог вірний. «Бо Я із тобою, говорить Господь, щоб спасати тебе!» (Єремії 30:11).

Текст: facebook