Найкраще відкриття – команда дитячого табору київської церкви «Фавор» аналізує роботу в 2022 році

«Ми чекали потяг на Київ. Наші вихованці поверталися додому і на привокзальній площі було гомінливо, – розповідає  одну з пережитих історій директорка табору «Фавор» Любов Тернова. – Діти тулилися біля своїх наставників, а один юнак сидів біля своєї валізи з похиленою головою. Це Богдан. Йому 13 років. «Богдане, все добре?» – запитала я. І тут Богдан ридаючи обхопив лице руками і ледь вимовив: «Я так не хочу їхати з табору!»

Знаєте, діти часто плачуть розлучаючись з тими, хто їх любив, але Богдан… Ми ж пам’ятаємо скільки клопоту він доставляв наставнику. Неслухняний, тяжкий на підйом щодо туристичних походів і загально-табірних ігор, з недовірою сприймаючий роздуми про Бога…

«Це найкращій табір з тих, де я був» – продовжував Богдан, – тут так добре, а ще, розумієте…  я і подумати  не міг, що Господь може бути мені і батьком і другом».

 Я обняла його: «Так, Богданчику, Він може бути і Батьком і Другом». Ми знали, що рідний батько Богданчика ось вже 4 місяці був на фронті.

Від нас – рішення, про інше подбав Господь

Табір «Фавор» базується у Карпатах за, майже, 700 км від Києва. На початку літа воєнного 2022 року організатори стикнулися з багатьма проблемами. Наприклад, як сформувати команду табору. У результаті масованих обстрілів навколо Києва, молодь (дівчата, які складали значну частину команди), виїхала за кордон. Крім цього, у зв’язку з подорожчанням виникало питання як бути з харчуванням, де дістати паливо для автотранспорту, де знайти кошти?

«Ми розуміли, що зараз всім складно, і ми мусимо робити те, до чого маємо покликання. Табір має бути (!), бо є велика потреба для дітей, які залишилися  в Україні, для дітей з родин, які є переміщеними особами», –  говорить  Любов Тернова.

За її словами організатори стали свідками того, як Сам Господь рухав процесами. Команда була сформована з волонтерів Львівської семінарії. Молоді, гарячі, ревні до Божої роботи, вони змогли зігріти і Словом і своїми обіймами 248 дітей з Сумщини, Бучі, Кривого Рогу, Миколаєва, біженців з Сєверодонецька, Волновахи, Маріуполя, Дніпра.

Служіння переселенцям

«Після завершення базових таборів ми організували і провели денний табір для біженців, які тимчасово оселилися в школі-інтернаті міста Сколе. Нам повідомили, що ці люди все ще налякані пережитим. Вони бояться за своїх дітей, на всіх дивляться з підозрою, нікому не довіряють. Але, коли батьки побачили старання нашої молоді, коли занурилися в атмосферу радості і дитячого сміху, то не могли утриматися від сліз вдячності», – продовжує Любов Тернова.

Люди дякували служителям, а служителі дякували Богові за роботу Духа Святого в серцях усіх учасників табірного служіння.

За спостереженнями директорки табору, війна змінила ставлення до життя і покаяння, як дару Божого. Тим більше зараз, коли смерть, така реальна і несподівана, масово обриває життя українців. Тому, рішення щодо прийняття Христа, як Рятівника, як Порадника і вірного Друга було сердечною необхідністю і бажанням для всіх присутніх у таборі.

Ще одна незабутня історія

«Давиду 14 років, він нині проживає в Камінець-Подільську. З мамою вони відвідують місцеву церкву, а тато, на жаль, кепкує з них, маючи при цьому в собі страшну біду – пияцтво та залежність від ігроманії, – розповідає Любов Тернова. – Давид височенький, худорлявий і не дуже спортивний. Вся його група щиро переживала, коли він наважився таки стрибнути з величезної «тарзанки». «Так, я маю подолати страх висоти», – казав сам собі Давид. І так-таки стрибнув. Він летів у повітрі, з усіх сил обхопивши страховку, тремтів всім тілом і голосно, з переляку, плакав. Вже на землі, друзі його обіймали, плескали по плечах, а він, витираючи сльози бормотав: «Я так боявся, але я це зробив».

А ще, на диво, Давид має чутливе до Слова Божого серце. Біля вогнища, всі з задоволенням слухали його роздуми. Кожна його промова була сповнена ясного розуміння Божої роботи всередині людини і щирої віри, вона як коротенька проповідь з гарним висновком.

Але найбільшою нашою радістю стала новина, коли Давид написав у Вайбері: «Я прийняв рішення прийняти водне хрещення після вашого чудового табору. Дякую!» І надіслав фото з цієї події. А ми дякуємо Тобі, дорогий Господь за роботу Духа Святого в дитячому сердечку!»

Київська християнська церква «Фавор» www.favor.kiev.ua