Найкраще відкриття – команда дитячого табору київської церкви «Фавор» аналізує роботу в 2022 році
«Ми чекали потяг на Київ. Наші вихованці поверталися додому і на привокзальній площі було гомінливо, – розповідає одну з пережитих історій директорка табору «Фавор» Любов Тернова. – Діти тулилися біля своїх наставників, а один юнак сидів біля своєї валізи з похиленою головою. Це Богдан. Йому 13 років. «Богдане, все добре?» – запитала я. І тут Богдан ридаючи обхопив лице руками і ледь вимовив: «Я так не хочу їхати з табору!»
Знаєте, діти часто плачуть розлучаючись з тими, хто їх любив, але Богдан… Ми ж пам’ятаємо скільки клопоту він доставляв наставнику. Неслухняний, тяжкий на підйом щодо туристичних походів і загально-табірних ігор, з недовірою сприймаючий роздуми про Бога…
«Це найкращій табір з тих, де я був» – продовжував Богдан, – тут так добре, а ще, розумієте… я і подумати не міг, що Господь може бути мені і батьком і другом».
Я обняла його: «Так, Богданчику, Він може бути і Батьком і Другом». Ми знали, що рідний батько Богданчика ось вже 4 місяці був на фронті.
Від нас – рішення, про інше подбав Господь
Табір «Фавор» базується у Карпатах за, майже, 700 км від Києва. На початку літа воєнного 2022 року організатори стикнулися з багатьма проблемами. Наприклад, як сформувати команду табору. У результаті масованих обстрілів навколо Києва, молодь (дівчата, які складали значну частину команди), виїхала за кордон. Крім цього, у зв’язку з подорожчанням виникало питання як бути з харчуванням, де дістати паливо для автотранспорту, де знайти кошти?
«Ми розуміли, що зараз всім складно, і ми мусимо робити те, до чого маємо покликання. Табір має бути (!), бо є велика потреба для дітей, які залишилися в Україні, для дітей з родин, які є переміщеними особами», – говорить Любов Тернова.
За її словами організатори стали свідками того, як Сам Господь рухав процесами. Команда була сформована з волонтерів Львівської семінарії. Молоді, гарячі, ревні до Божої роботи, вони змогли зігріти і Словом і своїми обіймами 248 дітей з Сумщини, Бучі, Кривого Рогу, Миколаєва, біженців з Сєверодонецька, Волновахи, Маріуполя, Дніпра.
Служіння переселенцям
«Після завершення базових таборів ми організували і провели денний табір для біженців, які тимчасово оселилися в школі-інтернаті міста Сколе. Нам повідомили, що ці люди все ще налякані пережитим. Вони бояться за своїх дітей, на всіх дивляться з підозрою, нікому не довіряють. Але, коли батьки побачили старання нашої молоді, коли занурилися в атмосферу радості і дитячого сміху, то не могли утриматися від сліз вдячності», – продовжує Любов Тернова.
Люди дякували служителям, а служителі дякували Богові за роботу Духа Святого в серцях усіх учасників табірного служіння.
За спостереженнями директорки табору, війна змінила ставлення до життя і покаяння, як дару Божого. Тим більше зараз, коли смерть, така реальна і несподівана, масово обриває життя українців. Тому, рішення щодо прийняття Христа, як Рятівника, як Порадника і вірного Друга було сердечною необхідністю і бажанням для всіх присутніх у таборі.
Ще одна незабутня історія
«Давиду 14 років, він нині проживає в Камінець-Подільську. З мамою вони відвідують місцеву церкву, а тато, на жаль, кепкує з них, маючи при цьому в собі страшну біду – пияцтво та залежність від ігроманії, – розповідає Любов Тернова. – Давид височенький, худорлявий і не дуже спортивний. Вся його група щиро переживала, коли він наважився таки стрибнути з величезної «тарзанки». «Так, я маю подолати страх висоти», – казав сам собі Давид. І так-таки стрибнув. Він летів у повітрі, з усіх сил обхопивши страховку, тремтів всім тілом і голосно, з переляку, плакав. Вже на землі, друзі його обіймали, плескали по плечах, а він, витираючи сльози бормотав: «Я так боявся, але я це зробив».
А ще, на диво, Давид має чутливе до Слова Божого серце. Біля вогнища, всі з задоволенням слухали його роздуми. Кожна його промова була сповнена ясного розуміння Божої роботи всередині людини і щирої віри, вона як коротенька проповідь з гарним висновком.
Але найбільшою нашою радістю стала новина, коли Давид написав у Вайбері: «Я прийняв рішення прийняти водне хрещення після вашого чудового табору. Дякую!» І надіслав фото з цієї події. А ми дякуємо Тобі, дорогий Господь за роботу Духа Святого в дитячому сердечку!»
Київська християнська церква «Фавор» www.favor.kiev.ua
Warning: count(): Parameter must be an array or an object that implements Countable in /home/chve/chve.org.ua/www/wp-content/themes/trendyblog-theme/includes/single/post-tags-categories.php on line 7
Вам також може сподобатися
«Місію розібратись чим, як, коли, кому і навіщо сяяти — виконано!» – нотатки жіночої конференції на Прикарпатті
Семінар під назвою «Місія – сяяти» відбувся 4 липня в
Визначено переможців літературного конкурсу ім. Джона Буньяна 2020 року
Журі Літературного конкурсу ім. Джона Буньяна, заснованого Департаментов освіти УЦХВЄ
Правдивий друг любить за всякого часу…
Під таким гаслом місіонери церкви «Нове життя» смт. Царичанки проводили зустрічі з дітьми під час шкільних майданчиків по школах району.