П’ять хвилин вдячності. Зумієш?
Жінка, на обличчі якої була написана біль і скорбота з гіркотою і відчаєм розповіла про свою трагедію. Ось скорочений варіант її розповіді: «Моя донька, 18 років, навчалася в університеті у Москві. Рік тому вона щиро покаялася і ревно служила Господу. Але трапилося непоправне – вона разом із подружкою виявилася заблокованою у ліфті, який зупинився між поверхами. Внаслідок короткого замикання кабіна ліфта загорілася і їх врятувати не вдалося… Чому, чому так сталося? Я вже рік не маю спокою, що мені робити? Я відчуваю, що втрачаю розум від горя і болю…».
Вона ще продовжувала говорити, не втираючи сліз, а я гарячково роздумував, що маю сказати у відповідь. Думаю, багатьом служителям знайома подібна ситуація. Боже, – благав я в думках, – що порадити цій зраненій душі? Я шукав біблійні аналогії страждань – може сказати про 10 загиблих дітей Йова, може про смерть пророка Івана, якому відрубали голову, може про страждання Ісуса на хресті?…
Божий Дух тихо проговорив у моєму серці: «Запитай, чи вона дякувала Мені»…
Я не боявся її відповіді – я боявся задавати питання!!!
Потім була молитва, у якій ця жінка, ніби читаючи власний вирок, говорила: «Дякую, Боже, Ти один все знаєш…»
Я більше не зустрічав цю людину, але пам’ятаю вираз очей, у яких ожила надія…
У ці дні у багатьох церквах відбуваються служіння подяки Богу: за хліб, за воду, за свободу. Біблія вчить бути вдячними. Невдячність передбачає незалежність у гіршому значенні цього слова. Я не дякую, – я не помітив добродійство, я обійдуся без по сторонніх, я коваль свого щастя, я знаю, я можу…
Проте Він, Бог, добрий до невдячних і злих (Лук.6:35). Вони Ним живуть, рухаються, існують. Злодії, убивці, терористи, розпусники, нечестивці живуть тому, що Він дає дощ на злих і добрих.
«…Вони приносили жертву Ваалам і кадили ідолам… а Я був для них ніби той, хто піднімає ярмо… і ласкаво підкидав їжу для них» (Ос.11:2-4).
Він Бог – все Ним, через Нього і для Нього!(Рим.11:36).
Помолися до Нього сьогодні хоча б п’ять хвилин і нічого не проси, а дякуй…
Це надзвичайно складно, майже не під силу. Переконайся на особистому досвіді.
Вам також може сподобатися
Після вироку
Волею випадку біля п’ятої вечора пройшовся Хрещатиком. «Беркутівці» професійно розбирали металеві загорожі. Один удар важким черевиком – і щит послушно складався. Я мимоволі зіщулився і став осторонь. Гуркіт від ударів змушував перехожих призупинятися вмить посерйознішати.
Про вознесіння і війну
Коли на черговому повороті дороги з’являється вказівник населеного пункту, з оригінальною назвою, одразу згадуєш – так, я вже тут подорожував у минулому!
“Отче наш…”, а шапки немає
Цю молитву знаємо як «Отче наш…», тобто напам’ять. Пам’ятаю як маленьким мама навчала правильно складати ручки (до цих пір так зручно складати) і молитися. А у 2004, у листопаді…