29 Липня, 2013 0 1219 Переглядів

ЮВІЛЕЙНІ ПОЦІЛУНКИ

Ще багато дечого маємо за 1025 років слідування вірі Христовій, проте, як підсумок — маємо те, чого мати зовсім не хотілося. Але не тисячоліття християнства тому причинна. Можна охреститися за наказом князя — але не можна стати християнином за наказом. Можна визнавати устами — але не вірувати серцем — і ще одна тисяча років історії християнства кане у Вічність без видимих ознак духовної “еволюції”.

А може досить бубніти.., і вперто не помічати великого духовного позитиву, який отримав наш народ після прийняття християнства, як основи державного ладу?

Позитив безумовно є і в ювілеї християнства, також. Для мене найбільш знакова подія святкувань — не приїзд в Україну президентів, які її не дуже поважають, а обійми і поцілунки двох українських Патріархів.

Мабуть, це найбільш видимий публічний знак у святкуванні, що матиме наслідок для майбутнього…

А тепер про найголовніший здобуток ювілейного року — ювілей у моїй сім’ї.

Наталя — моя дев’ята наймолодша донька і десята дитина у сім’ї, у ці дні прийняла святе водне хрещення. Оце я вам скажу ювілей, оце я вам скажу свято!

Порадійте зі мною — Христос — Господь наш, а тому у моєї родини і в України є майбутнє з Ним!

 

Попередня Зустріч випускників Рівненської Семінарії
Наступна Старший єпископ ЦХВЄУ взяв участь в урочистостях з нагоди 1025-річчя хрещення Київської Русі
Категорія Роздуми

Вам також може сподобатися

Роздуми

Що робити, коли не знаєш, що…?

   Почнемо із зворотнього: що робити, коли багато справ? Пригадую одного старшого чоловіка, який давав таку пораду: «коли маєш сім робіт на день, то дві зроби, а п’ять залиш… – і  після паузи – за все життя дуууже багато роботи залишиш…» Проте, його філософія праці була скоріше всього жартом, оскільки своє життя закінчив на полі, йдучи за плугом…

Роздуми

Повнота Христова

     «А з Його (Христової) повноти всі ми одержали, а то благодать на благодать» (Ів.1:16).

Напевно ми всі відчуваємо швидкоплинність часу, що нестримно несе нас до берега вічності, але правда в тім, що не всі ми віримо в це. Слово Боже, як непомильне і авторитетне для всіх християн (я маю на увазі справжніх), ясно говорить про це. Звичайно, що плин часу нам не зупинити, але розумно його використати ми можемо, і Бог дає нам такий шанс!

Роздуми

«Легке» й «важке» християнство

 «Благословенний Цар, що йде у Господнє Ім’я! Мир на небесах, і слава на висоті!» Ці слова вигукував натовп, адресуючи Ісусу Христу, що на осляті в’їжджав в Єрусалим (Ін.12:13). Йому, як царю Ізраїлю, простирали пальмове віття і одяг. Народ був на піку радості, в ейфорії очікування того, що Ісус сяде на царському троні в Єрусалимі. Але Він сказав: «Моє Царство не із світу цього». Христос не виправдав сподівання народу. Пройшло усього декілька днів і титул «цар Ізраїлю» так само був знову виголошений над Ісусом, але вже при кардинально інших обставинах: «Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: Це Цар Юдейський» (Лк. 23:38).