ЮВІЛЕЙНІ ПОЦІЛУНКИ
А може досить бубніти.., і вперто не помічати великого духовного позитиву, який отримав наш народ після прийняття християнства, як основи державного ладу?
Позитив безумовно є і в ювілеї християнства, також. Для мене найбільш знакова подія святкувань — не приїзд в Україну президентів, які її не дуже поважають, а обійми і поцілунки двох українських Патріархів.
Мабуть, це найбільш видимий публічний знак у святкуванні, що матиме наслідок для майбутнього…
А тепер про найголовніший здобуток ювілейного року — ювілей у моїй сім’ї.
Наталя — моя дев’ята наймолодша донька і десята дитина у сім’ї, у ці дні прийняла святе водне хрещення. Оце я вам скажу ювілей, оце я вам скажу свято!
Порадійте зі мною — Христос — Господь наш, а тому у моєї родини і в України є майбутнє з Ним!
Вам також може сподобатися
ЛЕБЕДИНА ПІСНЯ
Дороги як долі – різні. З горами й долами, з несподіваними поворотами, з ямами й камінням, — все, як на дорозі, все як у житті.
Рассуждая о Теле Господнем
Продолжая размышления о Вечере Господней (см.начало), хочется обратить внимание на то, что Павел начинает речь об этом с довольно простых и банальных моментов. Он возмущен тем, КАК проходит вечеря.
“Так вот, хотя вы и собираетесь вместе, это нельзя назвать трапезой Господа. Каждый из вас налегает на собственную трапезу. И вот один уходит голодный, а другой сыт и напивается” (1 Кор. 11:20-34. РВ).
Що робити, коли не знаєш, що…?
Почнемо із зворотнього: що робити, коли багато справ? Пригадую одного старшого чоловіка, який давав таку пораду: «коли маєш сім робіт на день, то дві зроби, а п’ять залиш… – і після паузи – за все життя дуууже багато роботи залишиш…» Проте, його філософія праці була скоріше всього жартом, оскільки своє життя закінчив на полі, йдучи за плугом…