«Церква визначена Богом змінювати клімат у суспільстві на краще» – пастор-місіонер Володимир Бобик

Сьогодні, в час повномасштабної війни, в Україні з’явилися люди, які мають потребу не тільки в даху над головою, матеріальній підтримці, але й у звичайному хлібі насущному. У місті Пирятин, що на Полтавщині, вимушені переселенці щопонеділка збираються біля церкви ХВЄ «Жива надія» за адресою пл. Героїв Майдану, 16, щоб отримати буханець-другий свіжого запашного хліба.  Ініціативна група членів церкви на чолі з пастором Володимиром Бобиком щотижня замовляє в місцевій пекарні до понад 500 хлібин, які роздає всім, хто має у цьому потребу. Користаючись нагодою, ми поспілкувалися із Володимиром Михайловичем про те, як живе церква в період війни.

– Володимире, коли до вас прийшла ідея роздавати людям хліб?

– Насправді цей проєкт ми розпочали ще восени минулого року. До нас приходило усього 5-10 осіб, інвалідів з міського терцентру. Потім це служіння стало розвиватися в геометричній прогресії, нині приходить понад 600 людей, у тому числі вимушені переселенці. Ми навіть не думали, що цей проєкт набере таких обертів. На сьогодні вже двічі на тиждень у церкві збираємо людей. Зараз тепла пора, і то для зручності спілкування і контакту з відвідувачами ми поставили спеціальний намет на подвір’ї церкви.

– Христос навчав, що не хлібом самим буде жити людина, а Словом Божим. Ви намагаєтеся поєднувати одне з одним?

– Обов’язково. У нас є столик з духовною літературою, роздаємо християнські газети, Нові Заповіти. Я сказав би, що сьогодні люди мають більшу потребу в духовній поживі, настанові, аніж у фізичному хлібові… У тих, хто приходить до нас, є багато духовних запитань, молитовних потреб.

До служіння залучені фактично всі члени церкви: хтось роздає літературу, хтось хліб, а хтось молиться чи прославляє Господа співом. Є ті, хто займається душеопікунством, вчителі недільної школи. Щоліта ми організовуємо дитячі табори, куди охоче приходять сотні дітей. Тож життя в церкві активне і доволі цікаве, тут не доводиться нудьгувати.

– А не побоюються люди, які приходить по хліб, що ви можете «затягнути їх в секту»?

– Таке міркування вже в далекому минулому, як і СРСР. Саме безбожна влада прищеплювала думку про сектантство. Секта – це закрита група осіб від інших людей. Ми ж відкриті навстіж – як наша церква, так і наші серця. Ми жодним чином не нав’язуємо свою віру, бо Христос так не робив. Він вчив, виявляв любов, жалів людей, зцілював, годував. З Божою допомогою, як старанні учні Христа, ми намагаємося брати приклад з нашого Вчителя. Не все одразу вдається, але ми стараємося. Як це виходить – судити людям, жителям Пирятина та десятків селищ, де наші місіонери так само трудяться.

– Брате Володимире, пам’ятаю як ти, ще 18-річний, вперше приїхав на Полтавщину зі Львова. Скільки років ти вже служиш місіонером у нашому краї?

– Цього літа в мене кругла дата – 30 років як живу й служу Богові на Полтавщині.

– То вітаю з ювілеєм! Чи можна сказати, що ці роки пройшли недаремно?

– Я скажу словами апостола Павла: «Тому, мої улюблені брати, будьте стійкими, непохитними, завжди відзначайтеся в Господнім ділі, знаючи, що ваша праця у Господі не є даремною» (1Кор. 15:58). Той Христос, Якого я полюбив від юності, Який в моєму серці Духом Святим, дає мені наснагу і сенс щоденного життя. Служити Богу – це не тягар, не повинність, це велика честь і благо від Господа. Служити Богу – це значить допомагати людям навколо тебе. Я просто намагаюся так робити упродовж цих тридцяти років.

– Твої побажання  християнам сьогодні.

– Хочу звернутися до всіх християн, якої б то не було церкви чи конфесії: в природі клімат змінюється, і, на жаль, саме завдяки діяльності людини, змінюється не на краще. Як в природі, так і в суспільстві відбувається багато змін, і Церква визначена Богом змінювати клімат у суспільстві на краще. Тож давайте ми, християни, будемо рухатися саме в цьому напрямку: не вдаватися в суперечки, образи, виправдання своєї позиції, традиції, а кожен з нас буде трудитися для Господа і ближнього по тій силі, що дає Бог, і будемо триматися абсолютної істини, яка є в Слові Божому.

Спілкувався Геннадій Андросов.