Перший з початку повномасштабної війни обласний молодіжний табір провели у Харківській області

Перший обласний молодіжний табір в Харківській області  пройшов з 4 по 6 серпня. Для більше ніж 120 молодих людей цей виїзд був довгоочікуваним: нові знайомства, спілкування, пісні, молитви, семінари, розваги, вогнище, смачні страви…

На ранкових і вечірніх служіннях славили й поклонялися Богові та отримували Слово настанови від служителів. Під час вечорів хвали, у поклонінні Богу, відбувається багато чудес. Це був особливий час духовного оновлення, наповнення Святим Духом, дружби та реалізації свого потенціалу для Божої слави.

У суботу на вечірньому зібрані отримали Слово настанови від старшого пресвітера Харківщини Іллі Герасима, служителя з Дніпра Дениса Гриценка та пастора церкви «Джерело Життя» Сергія Циганкова.

Було багато закликів до молоді. Скажи гріху – ні! Спілкуйся з Богом, розвивай особисті відносини. Будь принциповим стосовно гріха, не йди на компроміси. Будь кращим у тому, що ти робиш.

У неділю перший заступник старшого пресвітера – Петро Лобойко закликав весь табір згадати страждання нашого Господа і взяти участь у служінні хліболамання.

Багато хлопців і дівчат від початку повномасштабного вторгнення залишалися в Харкові та області. Вони активно служили, тому це був благословенний час відпочинку, коли служили саме їм.

Організувати захопливий молодіжний відпочинок – справа непроста, яка потребує особливої уваги. Окрім відпочинку організатори ставлять собі за мету допомогти молоді розкрити свій потенціал, щоб знайти своє місце та покликання в житті.

Відповіді на питання: «Що нового отримали для себе?» – були різноманітні, але більшість учасників ділилися, що здобули перемогу у різних сферах: хтось переміг образу, гріхах, вияв гордині, а хтось відчув особливе обновлення, перемігши втому, яка накопичилась.    Навчились перемагати біль та розуміти, що ти не один. Відчули свободу, коли співали. Інші просто відпочили з початку війни та нарешті виспались…

Це були насичені Богом дні. Від’їжджати ніхто не хотів. Але тішило, що більшість із відпочиваючих табору  мають багато спільних проєктів для Бога, багато ідей і вони хочуть робити це тепер разом.

Ірина Ольшанська