Листопад 24, 2011 0 2627 Переглядів

Берлінський мур

Ці дні були багаті на подорожі і зустрічі у церквах різних країн.

6 листопада 2011 р. наші сусіди поляки радо приймали групу українських євангелістів у містах Вертковіце і Грубешув. Разом з Євгеном Мельничуком та євангелізаційним гуртом «Маяк спасіння» з Волині мали служіння та євангелізації у цих містах. Якщо не рахувати кількагодинних пауз на кордоні – то все було гарно. Леонід Панасюк, місіонер з Волині – гарною польською перекладав наші проповіді, а мелодії пісень говорили самі за себе.
Через декілька днів – у німецькому Любеку. З аеропорту Любека до Берліна – три години їзди нічними дорогами. Вранці – служіння. Відкриття невеликої церкви ХВЄ у Берліні. Її члени – вихідці із українських церков ХВЄ.
Понеділок був помітно холодним, проте це не заважало подивитися на залишки берлінської стіни, пройтися від бранденбурзьких воріт до рейхстагу. Через дорогу від похмурих величних колон рейхстагу прямо на огорожі символічні білі хрести з написами імен і прізвищ, а також дати. Худорлявий, геть прокурений потомок «арійської» раси, терпляче пояснює, що він опікується збором коштів на підтримку пам’ятних знаків. Білі хрести з іменами – це пам’ятка про людей, які загинули, тому що хотіли перебратися через стіну до своїх близьких, які мешкали по іншу сторону…
Біля інсценізованого меморіалу – поржавілий металевий хрест із терновим вінком і вогонь. Сотні людей, – серед них і діти, – знайшли свою смерть при спробі подолати мур…
В Берліні вже геть споночіло. Я йшов від рейхстагу, а в душі стіна. Не бетонна, з колючим дротом, а невидима, та , яка не є фізичною перешкодою, але не дає з’єднатися. Родинам, церквам, сім’ям, служителям Церкви Христової. І якщо у 1989 році стіна, що ділила німецький народ упала, то невидимі духовні стіни, що роз’єднують, – продовжують стояти…
У вівторок було містечко Ділінген, де відбулося служіння рукопокладання на пресвітерське та дияконське служіння братів, які переселилися сюди з Красноярського краю.
Літак на Москву відправився з пунктуальною німецькою точністю. З висоти зовсім не видно стін, кордонів, мурів. Є простір свободи – небо і Той, Хто вище небес і має владу руйнувати стіни розбрату і недовір’я.

Попередня "Отче наш…", а шапки немає
Наступна На Надвірнянщині відбулася зустріч учнів 8-11 класів із священнослужителями

Вам також може сподобатися

Проза

“Отче наш…”, а шапки немає

Цю молитву знаємо як «Отче наш…», тобто напам’ять. Пам’ятаю як маленьким мама навчала правильно складати ручки (до цих пір так зручно складати) і молитися. А у 2004, у листопаді…

Проза

Після вироку

Волею випадку біля п’ятої вечора пройшовся Хрещатиком. «Беркутівці» професійно розбирали металеві загорожі. Один удар важким черевиком – і щит послушно складався. Я мимоволі зіщулився і став осторонь. Гуркіт від ударів змушував перехожих призупинятися вмить посерйознішати.

Проза

Встаньмо у проломі за Україну

«І шукав Я між ними чоловіка, що поставив би загороду, і став би в виломі перед Моїм обличчям за цей Край, щоб Я не знищив його…» (Єз.22:30)

Цей текст проливає світло на духовну ситуацію в державі Ізраїль ще за декілька сотень років до Різдва Христового. Господь Бог через Свого пророка Єзекіїля суворо попереджував свій народ за їхню гріховну поведінку і за суд, який гряде на них за всі беззаконня, які вони чинили.
Що характерно, Господь найперше докоряє священикам: