Травень 5, 2021 1 828 Переглядів

Як плідно благовістити в час карантину? – Олександр Попчук

Наша розмова з директором департаменту благовістя Олександром Попчуком відбулася в Києві, де він був проїздом, на шляху на Полтавщину. Попри карантин, Олександру Івановичу доводиться немало їздити регіонами. Каже, що хоча великих зібрань, як раніше, сьогодні не проводять, в багатьох церквах збільшили їх кількість – служіння проходять у кілька потоків. Звісно, це додаткове навантаження на проповідників. Разом з тим, служитель переконаний – змінюється тільки форма, однак можливостей для служіння, в тому числі для  благовістя, аж ніяк не зменшується.

– Як відомо, першим проповідником Євангелії був Ісус, естафету в Нього взяли Апостоли, після них – отці церкви. І в кожному поколінні Бог підіймав людей, натхненних Святим Духом, спасати грішників. Було б добре, щоб уся Церква була задіяна в поширенні Євангелії, та, на жаль, ми цього не спостерігаємо в жодній деномінації.

–  Таке буває, хіба що, в період пробуджень.

–  Якщо взяти останні років сто, світ бачив немало великих євангелізацій. Тридцять років тому на теренах СНД розпочалося пробудження, і я був учасником тих подій. Але є різні етапи. Вже другий рік пішов як ми живемо в умовах карантину. Зараз, на мій погляд, дуже серйозно постало питання домашніх церков.

– Що саме ви маєте на увазі?

–  Те, що нині час, коли батьки мають сильніше взятися за Писання. Діти разом з мамою і татом вдома мають читати Біблію, молитись за потреби, місцеву церкву, неспасенних людей. По можливості, треба долучати їх до служіння, наприклад, разом готувати продуктові набори та подарунки на свято для сиріт, вдів, одиноких і бідних людей.

– Сьогодні діти, та й дорослі люди, проводять свій вільний час здебільшого з гаджетами, в інтернеті. Де, до речі, є багато хорошого християнського контенту.

– В інтернеті багато інформації: щось нас підбадьорює, щось лякає або втішає. Є багато різних проповідників. Але все це не може замінити реального спілкування з Господом і з братами та сестрами. Бог створив людей, заклавши потребу саме в цих двох видах спілкування: людини з людиною і людини з Богом.

Ті люди, які тільки й живуть в інтернеті, стають якісь такі цікаві – відлюдькуваті, замкнуті у собі.  Бог створив нас, щоб бачили синє небо, а не екран. У людини є потреба послухати живу пташку – солов’я чи синичку,  побачити голуба, зелену траву, спостерігати як навесні оживає природа – дерева, квіти.

– Однак, коли приїхати до церкви нема можливості, прямий ефір виручає. До речі, як ви дивитесь на ідею створення інтернет-церков?

– Точно так само, як на інтернет-вечерю… Нам треба спілкуватися один з одним безпосередньо, ділитися радощами, тривогами, переживаннями, болючими моментами в житті. Це нам дано Богом.

– Карантин наклав певні обмеження на спілкування людей, чи позначилося це якось на справі благовістя?

– Тут питання таке: якщо ти любиш Бога і бажаєш поширювати Євангелію, ти будеш шукати  можливості благовістити.  Для когось пандемія, це ще одна причина зупинити євангельську діяльність. Але ж погляньте – грішники через карантин не стали менше грішить (так само вживають алкоголь, крадуть, обманюють), то чому євангельська робота має зупинитися?

Згідно з Писанням, благовістити мають не тільки єпископи, пастори, диякони чи благовісники – це  їхній прямий обов’язок, благовістити мають усі члени церкви. Треба проповідувати через ЗМІ, з кафедри у церкві, на вулиці й у соціальних мережах. Дотримуючись санітарних правил, можна  і треба свідчити індивідуально, наприклад, в дорозі. Згадайте апостола Пилипа, який засвідчив вельможі Кандакії, цариці ефіопської, і це стало початком пробудження в Африці.

– Але ж, не всі відчувають у собі відвагу просто і легко засвідчити про Господа іншим людям. Які поради ви дасте таким християнам?

– Передовсім більше молитися за усіх людей, владу, свою церкву, домашніх і за самого себе. Євангелія – це найкраща новина! З тридцяти шести років, які я живу у Христі, тридцять чотири проповідую Євангелію. Моя задача – надихнути людей, підтримати, вказати на Ісуса і подати людям надію! То Іона був зловісником, він мусив налякати жителів Ніневії. Задача благовісника, щоб в людини зародилася надія на Бога.

– А що практично наш читач може зробити сьогодні?

– У кожного з нас є десяток-два людей, це – наше безпосереднє оточення, кого ми можемо підтримати психологічно, зателефонувавши або написавши повідомлення. Якщо це неспасенні, можемо засвідчити про Господа.

Чудово буде, якщо ви зберете продуктовий набір чи одяг і віднесете нужденним людям. Зараз весна, стареньким і одиноким можна допомогти скопати грядку або полагодити паркан. Ми самі з сім’єю так робимо, допомагаємо благовістимо людям.

На свята можна привітати всіх своїх вчителів, однокурсників чи співробітників,  директора, начальника цеху і так далі. Подарувати євангельську листівку, газету чи Новий Заповіт. Можна просто послати привітання через вайбер чи смс старим знайомим, щоб ще раз нагадати людям, що Ісус Христос воскрес! І моліться, щоб Господь показав, де і чим ви можете послужити.

Скажу так: якби активність усіх  християн була більшою, у нас багато більше було б толку у служінні Господу. Бог бажає, щоб Євангелія була поширена, і щоб усі люди були спасенні.

– Розмовляючи про сьогодення, хочеться торкнутися питання страху перед коронавірусом, від нього не застраховані навіть християни.

– Нам треба вміти перемагати всілякі страхи вірою. У святій Біблії не написано – «лякайтеся і буде вам». Навпаки, треба розуміти, що страхи – це атака!  У житті є позитивна і негативна інформація. І саме в тому суть, щоб, коли навколо люди бояться,  вони побачили, що в нас є Євангелія і є Спаситель.

Безнадійний стан був у одного батька, дочка якого захворіла смертельно. Йому сказали, що виходу вже немає: «Дочка твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?» А Ісус сказав йому: ти, чоловіче, не бійся, а тільки віруй. І яке потім чудо сталося в домі начальника синагоги Іаіра?!

Якщо ти вибрав боятися, а не вірити, то це тільки більше тебе намучить, покалічить і взагалі, страх може знищити. У нас є багато матеріалу, який може нас лякати, відбирати надію, руйнувати віру. Але є також багато гарного матеріалу, який може зміцнювати на дусі. На моє переконання, краще бути оптимістом, вірувати в Ісуса, жити з піснею, хвалити Бога, допомагати іншим. Краще бути бадьорим і підбадьорювати інших, ніж бути кислим, розкиданим таким, схвильованим і чекати: може хтось прийде до мене, а може й ні.

У 14 розділі Євангелія від Івана читаємо: «Нехай серце вам не тривожиться! Віруйте в Бога, і в Мене віруйте!» – сказав Ісус. Нам треба навчитися мати віру, і ця віра має бути не моя власна, не яка-небудь дідівська, важливо, щоб вона була євангельська. Це – величезна поміч для людини у житті!

Звичайно, кажучи про перемогу над страхом, я не маю на увазі безрозсудне нехтування санітарними нормами. Ми мусимо поводити себе мудро та водночас виявляти віру у дії.

– Вже пішов другий рік карантину, розкажіть про своє служіння в цих умовах?

– Зараз у мене велике інтернет-служіння: треба вміти проповідувати як по півтори години, так і по хвилині. Кожен день приходить багато смс з потребами, в середньому 3-4 рази на день молюсь за людей телефоном. Плюс живе різне спілкування, маю немало маленьких зібрань домашніх церков. Молюся з людьми за зцілення та духовне хрещення. Наприклад, за останніх два тижні під час служінь близько 150 людей вийшли на покаяння, і чотири-п’ять сотень Господь хрестив Святим Духом.

– Знаю, що нещодавно ви повернулися із закордонної поїздки.

– Зараз поїздок менше. Але цього року на запрошення братерства Домініканської республіки разом з представниками Асамблей Божих США та іншими служителями українцями мені випало послужити на Гаїті і в Домінікані, де ми провели кілька пасторських конференцій. Було непросто, бо треба здавати різні тести. Там жарко, Дім молитви зазвичай без стін, тільки навіс, як у нас у Малині, сцена лише трішки закрита. Теж карантин – люди в масках, дистанція.

Ми служили словом, молилися за зцілення, навчали як під час пандемії можна благовістити, працювати з молоддю та проводити дитячі табори. Говорили на теми щодо духовного росту, щодо збереження сім’ї, тощо. Мали дуже гарний час, і вже вони налаштовані продовжити цю справу, цього року провести ще дві зустрічі, але полетить вже інша команда.

Колись Бог мені відкрив, що буду служити країнам третього світу, і я вже не одну таку країну провідав. Але то, коли  знаходиться час, бо основне служіння в Україні.

– А тут ви їздите досить часто?

– Зараз в основному виїжджаю в області на тири-чотири дні, де проводжу по два-три зібрання на день. За минулий рік може тридцять зібрань мав у лісі.  Отак, на великій поляні ставлять лавки, на свіжому повітрі, під спів солов’я. Молоді багато. Уявіть картину – проповідник біля вогнища, а навколо люди слухають. Нагадує часи апостолів.

– Щиро  дякую  за розмову, Олександре Івановичу. Бажаю, щоб ваше служіння приносило ще більше чудового плоду!

Розмовляла Ірина Боровкова.

Попередня Християнська благодійна акція «Великдень: з любов’ю до ближнього» стартувала по всій Україні – приєднуйтесь! 
Наступна «Щоб зупинити моральну деградацію, предмети духовного спрямування в школах мають стати базовими» - Михайло Паночко

Вам також може сподобатися

Новини братерства

В Полицях святкували 90 річницю Церкви

30 вересня 2012року церква християн віри євангельської села Полиці Володимирецького району на Рівненщині  святкувала 90 річницю Церкви і Свято Подяки.

Новини братерства

В Азербайджані буде створено Біблійне товариство

        Старший єпископ ЦХВЄУ Михайло Паночко разом із головою ВСЦ ЄХБ Валерієм Антонюком та очільником Церкви АСД України Віктором Алексєєнком 1 жовтня 2014 р. відвідав м. Баку, Азербайджан.

Новини братерства

У фокусі новоутвореного Відділу сімейного служіння в УЦХВЄ – стосунки між чоловіком і дружиною, батьками і дітьми

Про потребу у створенні  відділу сімейного служіння Української Церкви Християн