«Нагодувати, одягнути… визволити з полону», – список потреб, якими опікуються служителі церков ХВЄ на сході України, розширюється

     Єпископ Володимир Бричка –  один із тих служителів, хто сьогодні найбільш активно опікується допомогою віруючим та усім постраждалим у Донецькій та Луганській областях. За час АТО він разом зі своєю командою з Рівненщини (до якої періодично долучаються служителі з інших областей)  не один десяток разів об’їздив Україну у напрямку «захід – схід», перевозячи десятки тон гуманітарної допомоги.

     Один із останніх вантажів, що прибув на місце призначення, у понеділок, 20 жовтня – дві вантажівки з харчами: 28 тон 800 кг картоплі, 20 тон різних продуктів харчування. Ще 20 тон прибули наступного дня, у вівторок. Пастор Петро Дуднік на своїй сторінці на facebook розмістив фото, як розвантажують дорогоцінний груз: «У темний час доби, як мурахи, працює команда волонтерів, вивантажуючи овочі для переселенців і прифронтових міст. Тут люди реально голодують. Спасибі брату Володимиру Бричці!» – пише  пастор.

     Окрім харчів, зібраних односельцями Володимира Дмитровича і християнами різних церков, було доставлено і одяг загальною вартістю на 120 тисяч гривень (термобілизна, шапки, носки і т.д.). Протягом деякого часу команда волонтерів одне за одним об’їжджала прифронтові міста, доставляючи допомогу туди, де люди бідують. Заїхали у Сватове, Старобільськ, Сєверодонецьк (там там до цього часу працюють місіонери), Дебальцеве, Слов’янськ, Волноваху, Краматорськ та інші міста Луганської і Донецької областей.

     Утім збір та транспортування гуманітарних вантажів, сьогодні не єдине, про що змушені турбуватися християни з церков ХВЄ. До доброчинців, які їдуть у зону АТО в ім’я Ісуса Христа, для яких людське життя залишається цінним незалежно від того, по яку сторону фронту людина знаходяться, звертаються із різними проханнями.  Наприклад, нещодавно на території Луганської області  зник екіпаж волонтерів – двоє мешканців Бердичева опинилися у полоні сепаратистів. Вони поїхали на схід самостійно (не під егідою якихось волонтерських об’єднань або церкви). Рідні зниклих зі сльозами звернулися до Володимира Брички: «Допоможіть! Ви доброчинці, вас можливо послухають!»  І подібні прохання непоодинокі.

     Як зазначає Володимир Дмитрович, говорити про визволення полонених можна, бо є нормальні люди й серед сепаратистів, які готові шукати шляхи визволення заручників.  Утім, як відомо, ситуація на окупованих територіях  ускладнюється відсутністю єдиного командування: з одним домовишся, то інший може завадить. Тому основна надія у цій ситуації, як і у багатьох інших, тільки на милість Божу, і не інакше.