У завіт з Господом під загрозою обстрілів: на Херсонщині церкви поповнюються новими вірянами

Раніше, до цієї війни, у Херсонській церкві ХВЄ «Дім молитви» хрещення проводилося з урочистим гучним музичним супроводом на березі річки Дніпро. Цього року, через загрозу постійних обстрілів Херсона, вперше за всю 80-річну історію помісної церкви, її служителі вирішили організувати цей духовний захід безпосередньо на території Будинку молитви.

У першій частині заходу в залі Дому молитви всі присутні – члени церкви та охочі хреститися – слухали проповіді, настанови, псалми та завершували молитви.

Зі вступним словом до присутніх звернувся пастор церкви «Дім молитви» Юрій Колесник. На основі послання апостола Павла до Коринтян він зазначив, що мудрий будівельник поклав тверду основу, якою є Ісус Христос. Саме на Ньому будується наша духовна будівля. Але спостерігаймо за собою, з чого будуємо: з золота, срібла, дорогоцінних каменів, дерева, сіна, соломи (1Кор. 3:10-14).

«Вірити, читати, знати Слово – це добре і потрібно. Але важлива частина нашого життя – виконувати! Віра ваша і моя має бути міцною, непохитною та підтвердженою конкретними добрими справами. Щоб через них прославлявся Господь. Щоб наш духовний дім під впливом будь-якого вітру, складних обставин не зазнав руйнувань. Або ж, наприклад, можна любити чистоту і порядок, але не любити прибирати. Тож доглядаймо за тим, що в нас є, і прибираймо усяку нечистоту, непотріб і сміття з нашого життя. Вдосконалюймося до образу Ісуса Христа», – закликав пастор Юрій Колесник.

Пролунали натхненні псалми «Я вірю в Господа», «Тримай, що маєш», «Бо в Ісусі джерела живої води» та інші.

Старший пресвітер Херсонської області Олександр Бабійчук підкреслив: «Господь Ісус втамував нашу спрагу. Хай Божа благодать примножиться в нашому житті. Ми є свідками цієї події, налагодження нових стосунків з Батьком небесним. Вступ у завіт з Богом – надважлива подія у нашому житті. Це має бути особисте волевиявлення людини, і ніхто її до цього не примушує. У Слові написано: «Хто повірить і охреститься – спасенний буде». Церква – це початок нового духовного життя, процес зміцнення стосунків з Богом, отримання блаженства вічності. І тут, що перевищує наші можливості, завершує Господь. Благословенна та людина, той дім, де Біблію читають, користуються її порадами у своїх діях і вчинках».

Далі єпископ Олександр Бабійчук згадав своє хрещення, яке він прийняв 2 серпня 1980 р. Вже проминуло 44 роки. Так неймовірно пролітає час. І як важливо на цій земній дорозі зустрітись з Богом, розвивати свої стосунки з Ним, щоб потім насолоджуватись у вічності.

…І ось настав вирішальний момент. Всі охочі охреститися з присутніми направляються до внутрішнього двору Дому молитви, де стояв басейн з водою, прикрашений білою тканиною, фатином та квітами. По облаштованих східцях поступово до цієї штучної водойми спускаються служителі Олександр Бабійчук та Юрій Колесник. Їхні білі постаті віддзеркалюються у голубизні води.

Першими приймають водне хрещення сестри. Спочатку почергово спускаються до водойми жінки у білому вбранні поважного віку. Після них – молодь.

Ось ще мокрі та щасливі впадають в привітальні обійми тата сестри Віра, Надія та Ольга. Вони з багатодітної родини В’ячеслава та Вікторії Носаченків. Це вже 7 з 13-ти їхніх дітей вступили в завіт з Богом. Тож велика радість у батьків, що сьогодні доньки долучилися до Божої сім’ї.

Впевненою ходою наближається до служителів Андрій, захисник з Тернополя. Він теж з віруючої родини, але немало років блукав по цьому гріховному світі, шукаючи прихистку. І коли призвали його до лав армії, згодом опинився на службі в Херсоні. Сам знайшов тутешню церкву, став по можливості відвідувати, з часом покаявся і виявив бажання охреститися. І ось лунає над водою його молодий голос зі ствердженням «Вірую!» Тож можемо зрозуміти радість рідних Андрія, які вдалині складають подяку Господу за нього. Благослови, Боже, і захисти Андрія та його побратимів у цій визвольній війні! Бажають йому нові друзі-херсонці.

Бадьоро прямує по східцях басейну і підліток Сашко Підгайний. Вся родина його співає в церковному хорі, до того ж мама Раїса декламує вірші. Цей талант успадкував від неї й первісток Сашко.

…І ось над його обличчям замикаються хвилі води, мить – і воно мокре, усміхнене, обласкане сонцем – сяє! До нього підбігають менші рідні сестри з букетом червоних троянд — вітають, обіймають брата. На моє запитання про враження, Сашко відповідає чітко: «Я чекав цього моменту все своє свідоме життя!» А цьому юнакові лише 16 років… Ото віра, прищеплена з молоком матері!

А ось повільно й виважено наближається до священників у воді Анатолій Гнатович Затірка, 74-річний чоловік. Після хрещення я запитую в нього про відчуття, відповідає коротко: «Незвична легкість. Раніше потрібно було це зробити».

А його донька Наталка радіє за тата: «Близько тридцяти років мама молилась за нього, потім і ми з сестрою приєднались, просили Господа про покаяння і спасіння тата. Тепер тішимось всією родиною і зичимо йому зміцнюватись у вірі і йти впевнено за Богом, приносячи добрі плоди».

Усіх свідків цього духовного дійства та 12 щойно народжених від води та Духа знову запрошують до зали Дому молитви. Лунає спів «Благословляємо іменем Спасителя…» Звучать привітання, настанови.

Диякон Валерій Величко промовляє: «Життя християнина не встелене пелюстками троянд. Це шлях вузький і тернистий. Потребує твердої віри та неабияких зусиль, щоб не звернути з нього і залишатись вірним Богу до кінця. Щоб і в вічності отримати вінець».

Єпископ Олександр Бабійчук вітає нових членів церкви зі святом їхнього хрещення і пропонує молодим братам вручити їм подарунок — Біблії та квіти.

***

…Під час першої частини цього святкового служіння, 3 серпня, було два гучних прильоти. Один з них вибухнув метрів за 150 від Дому молитви. Вдалині здійнявся стовп чорного диму, що відносився вітром в небесну голубінь. Загроза життю була поруч. Але і цього разу Божа рука відвела, захистила. Своїх дітей пильнує та рятує наш небесний Батько. То як Його не слухатись і до Нього не йти. Він наш надійний Рятівник і з Ним у нас вічний благословенний Прихисток.

Валентина ГЕРАСКІНА.
м. Херсон