Липень 20, 2021 0 348 Переглядів

«Щоб знало майбутнє покоління» — місія «Голос надії» відсвяткувала 30-річчя

16-17 липня 2021 року поблизу Луцька свій 30-річний ювілей святкувала базова місія Української церкви християн віри євангельської «Голос надії». Щоправда, ХХІІІ конференція припала на 31 рік її діяльності — в 2020 році з’їзду місіонерів завадив карантин. Святковий захід, що проходив під гаслом «Щоб знало майбутнє покоління» (Пс.77:6), зібрав понад 400 делегатів та гостей з України, Росії, Болгарії, Хорватії, США тощо. А до онлайн-трансляції приєдналися понад 4000 чоловік.

Історична довідка:

Ідея створення місії «Голос надії» з’явилася в кінці 80-х років серед молоді луцької церкви ХВЄ. Перші масові євангелізації в Луцьку відбулися з нагоди святкування тисячоліття хрещення Русі — в будинку культури, парку імені Лесі Українки, на Замковій та Театральній площах. Зрештою, до євангелізаційної праці приєдналися багато церков області. Було вирішено створити місію, щоб об’єднати місіонерські групи та окремих місіонерів, які самостійно працювали в багатьох місцях Радянського союзу. Засідання щодо створення місії відбулося в березні 1990 року. Директором обрали Миколу Синюка. Першим офісом місії стала маленька кімната в підвальному приміщенні «Церкви Христа Спасителя» на вул. Вороніхіна. Саме тут у лютому 1991 року побачив світ перший номер газети «Голос надії». Заснування місії дозволило значно активізувати працю в уже існуючих місіонерських точках. На середину 1992 року місіонерські групи працювали вже у шести регіонах РФ: Карелії, Комі, Татарії, Удмуртії, Якутії, Нижньогородській області, а також в Абхазії.

У першій конференції місії «Голос надії» 1991 року в м. Луцьку, взяли участь представники 11 євангелізаційних груп. 1999 року запрацювала перша місіонерська школа «Голосу надії». Місіонерська праця розширювалася, з’явилися нові точки у Сумській області, Республіці Марій-Ел, Чувашії, Кіровській, Свердловській, Мурманській, Астраханській, Іркутській областях, в Мордовії, в Польщі та Болгарії. Нещодавно «Голос надії» почав працю у Рівненській та Тернопільській областях України, а також у Хорватії, Боснії і Герцеговині, Казахстані та Іспанії. Впродовж існування місії змінювалися стратегічні напрямки її діяльності. Один із періодів служіння був присвячений регіонам України, де дуже мало церков: Сумській, Чернігівській, Черкаській, Полтавській, Луганській, Дніпропетровській, Івано-Франківській, Житомирській, Херсонській, Запорізькій області та Автономній республіці Крим. Події 2014 року внесли корективи у працю місії в РФ, у Криму та на тимчасово непідконтрольних Україні територіях. Одним із актуальних напрямків служіння стали країни Європи. Діяльність місії стала можливою завдяки підтримки спонсорів з України та США. З часу створення та досі основними напрямками діяльності «Голосу надії» є євангелізація, місіонерство та відкриття нових церков.

Згідно статистики, озвученої на конференції, за 30 років в місії працювали 610 місіонерів (це люди, які служили мінімум 10 років), було охоплено 392 населені пункти (15 регіонів України, 13 регіонів Росії, Казахстан, Польща, Болгарія, Боснія та Герцеговина, Іспанія, Хорватія), засновано 220 церков, збудовано 151 дім молитви, організовано 200 недільних шкіл (понад 3000 дітей), налагоджена співпраця з 139 навчальними закладами, 31 в’язницею, створено 5 періодичних видань, 4 радіопередачі, 4 телепередачі, 6 будинків для сиріт, 12 центрів реабілітації, здійснено 14 випусків місіонерської школи, а також 4 випуски міжнародної місіонерської школи. Середній вік місіонера «Голосу надії» — 38 років. 14% від усіх теперішніх працівників — це ті, хто служить від початку заснування місії.

Програма першого дня конференції включала в себе вечірнє урочисте богослужіння-відкриття. Хоча реєстрація делегатів та неформальне спілкування почалося ще в п’ятницю пополудні. Привітати місіонерів приїхали старший пресвітер Волині Михайло Близнюк, Рівненщини — Олександр Коток, Івано-Франківщини — Юрій Веремій, Хмельниччини — Ростислав Мурах, почесний старійшина Степан Веремчук, директор «Місії без кордонів» Микола Богданець, «Доброго самарянина» — Ростислав Боришкевич, старший єпископ УЦХВЄ Михайло Паночко та багато інших.

Закликаючи зібрання до подячної молитви, директор місії Микола Синюк зауважив: «Колись Бог покликав на служіння нас, молодих, і ми навіть не думали, що цей шлях триватиме аж 30 років!»

Заступник директора Віталій Оніщук, згадуючи непрості реалії місіонерського служіння, проповідував на 1Кор.9:16 «Бо коли я звіщаю Євангелію, то нема чим хвалитись мені, це бо повинність моя. І горе мені, коли я не звіщаю Євангелії!» Він висловив упевненість, що кожен, хто йде за своїм покликанням, неодмінно відчуває цей обов’язок, необхідність благовістя, який випливає з любові до Господа.

Вітав конференцію Микола Климчук — один із перших місіонерів, пастор нещодавно відкритої церкви «Спасіння» (с. Підгайці), яка гостинно приймала делегатів. «Скільки б років не пройшло і що б не сталося у вашому житті, найперше — залишіться людьми, друге — залишіться християнами і третє — залишіться місіонерами!» — побажав він.

Традиційною частиною кожної місіонерської конференції є коротка звітність директора місії. Проте цього разу це була не просто остання статистика, а зріз за 30 років служіння (див. історичну довідку). Зокрема Микола Синюк згадав місіонерів, які з трагічних причин достроково завершили своє служіння на землі. Конференція дякувала Богу в молитві за усіх працівників і за пройдений разом шлях.

Важливою частиною програми стало вручення дипломів та молитва благословення за 20 випускників цьогорічної місіонерської школи «Голосу надії». Настанови майбутнім місіонерам давав єпископ Михайло Близнюк. «Хай Бог благословить вас, дорогі молоді місіонери, виконувати до кінця свого життя три речі: берегти віру, бути свідками Ісуса Христа і служити тим даром, якого дав Господь!» — підкреслив служитель.

Заключну проповідь виголосив єпископ Михайло Паночко. Надихаючи присутніх прикладом Ісуса Христа, він говорив про те, що кожне служіння потребує жертв і неможливо щось придбати, не віддавши. «Апостол Павло всім серцем тримався за Господа, і тому все віддав. Каже: будучи вільним, я зробився рабом для всіх, щоб придбати. Оце генеральна лінія місіонерської праці — хай побільше буде придбано людей для Ісуса Христа! Я дуже бажаю і ревную, щоб кожен член української церкви ХВЄ був місіонером. Щоб народжувалися нові церкви і посилали нових і нових місіонерів. Це найкраща професія в світі — приводити людей до Бога!» — наголосив служитель.

Окрім привітань гостей, спонсорів та свідчень місіонерів, учасникам зібрання представили приурочені ювілею документальний фільм, якого підготувала студія «Крок назустріч», та книгу місіонерських свідчень, зібраних редакцією «Голосу надії».

Субота, другий день конференції, почався з ранкового богослужіння за участю місіонерів. Свідчили про свою працю та служили співом місіонери з Криму, Івано-Франківщини, Хорватії тощо. Про служіння в Італії розповідав пастор із США Іван Іванцюк. «Кожен християнин проходить через випробування, — сказав він. — У Бога є план для кожного з нас — от тільки він може виконатися, а може не виконатися. Питання в тому — що ми обираємо. Єлисей вибрав іти за Іллею. Ґехазі спокусився грошима. Вибір піти за Господом, вибір поїхати на місію — це величезне благословення!»

Редактор газети «Голос надії» Юрій Троць виголосив проповідь про коліно Левит — людей, вибраних для служіння, які були відділені від своєї рідні, не мали своїх полів. Тому на народ був покладений обов’язок піклуватися про це коліно. «Я знаю, що кожен із вас проходить таку долину, — зауважив проповідник, — коли ви кажете: чому я поїхав із дому, чому я залишив свою родину, чому я недоїдаю, чому не можу одягнути своїх дітей? Але, дорогі місіонери, Господь лишається вірним! Він знаходить тих, хто годує своїх левитів».

У своєму семінарі «Атенська місія апостола Павла і сучасне місіонерство» доктор філософії Михайло Мокієнко заглибився у другу місіонерську подорож Павла, виносячи з неї уроки для сьогодення. «Ми як місіонери маємо бути чутливими до коригувань «згори» — зміни команди, зміни маршруту, — зазначив служитель. — А будь-яка місія починається з глибокої контекстуалізації — аналізу населеного пункту, визначення «місцевих святинь», розуміння історії, культури, релігійних процесів, що дозволить знайти «ключ» для успішного благовістя». Також спікер приділив увагу поняттю «горіння духом», яке апостол Павло переживав в Афінах. «Коли співпадає «свята досада» людини і Бога, виникає велике бачення, — сказав Михайло Мокієнко. — Щоправда «кипіння духом» може бути й деструктивним: ми часто хочемо все і відразу, але отримуємо нічого і поступово. Важливо мати глибоке переживання за оточуючих — таке, яке має Бог — і конструктивно діяти, незважаючи на опір». На завершення науковець поставив чотири запитання для роздумів: що бачить, відчуває, робить і говорить сучасний місіонер?

Після обіду семінар виклав старший пресвітер республіки Комі (С-ЗФО РФ) Федір Величко — його темою був «Божий страх». Єпископ простежив різні види страху, які впливають на людське життя (природній страх, людських страх, релігійний страх, бісівський страх), і зосередився на розкритті поняття Божого страху як вибору людини жити згідно Божої волі. «Якщо людина чогось боїться, але не боїться Бога — то це і є насправді її богом» — зауважив служитель. Він також дав поради, як досягнути стану Божого страху — прийняти осмислене рішення, навчатися у Святого Духа, надіятися на Бога, а не на власну мудрість, практикувати Слово в повсякденному житті тощо.

Безпосередні учасники конференції і глядачі, що стежили за онлайн-трансляцією, мали можливість ставити запитання спікерам через віртуальну форму. Під час панельних дискусій служителі відповіли на багато з них, наприклад: «Де пролягає межа між раціоналізмом та духовністю?», «Чому успішні та освічені люди рідко стають місіонерами?», «Як долати апатію в служінні Богу?», «Якою буде місія через 10 років?», «Як місіонеру боротися з лінню?» тощо. Також торкалися питань сім’ї, душеопікунства, внутрішньої організації та подальшої стратегії місії «Голос надії».

Божим Словом і свідченням ділився місіонер із Нижньогородської області РФ Ігор Москвич. Він підняв ряд актуальних питань служіння і особистого життя Божих працівників. «Ми молимося за інших, але так іноді хочеться, щоб хтось за нас помолився. Нам плачуться інші, але так іноді хочеться самому комусь поплакатися. І це не тому, що ми слабкі, а тому, що ми — люди» — сказав пастор.

Фінальним акордом конференції стало вечірнє богослужіння-закриття. Заступник директора місії Євген Мельничук, проповідуючи про надію на Господа, зазначав і важливість людських зусиль — бо Бог не прихильний до ледачих.

Єпископ із Криму Павло Федорук проповідував, що кожне покоління потребує власного досвіду війни, досвіду пошуку Бога, досвіду віри. Тому кожне покоління стикається з власними викликами. «Як важливо нам мати батьківське серце, бути дальновидними, піклуватися не лише про себе, власні інтереси, власний успіх, як ми виглядаємо в очах людей, а почати більше думати про наших дітей — тих, хто прийде нам на зміну, — наголошував єпископ. — Давайте будувати так, щоб було що передати наступному поколінню. І навіть якщо ми не передамо їм місії «Голос надії», давайте передамо їм місію Бога на землі!»

Протягом двох днів на конференції служили різні музичні і вокальні колективи — духовий оркестр (м. Горохів), гурт «Левит», хор церкви «Спасіння», «Церкви Христа Спасителя» (м. Луцьк) та багато інших.

Заключна промова директора місії Миколи Синюка була зосереджена на гаслі конференції. «Ціль Божа — певним способом передати тобі й мені знання, тому Він іноді проводить нас особливими шляхами, — підкреслив єпископ. — Наші сини і наші доньки в майбутньому будуть будувати з того, що ми сьогодні зібрали — з того досвіду, благословень, откровень, ревності і посвяти. Для того, «щоб знало майбутнє покоління», нам потрібно мати, що передати. Потрібно спершу, щось отримати. Батьки, набувайте щось, чим зможете поділитися!»

Насамкінець місіонери вийшли на сцену і, піднявши руки, молилися за своїх дітей. Через усю конференцію проходила тема гасла — увага до наступного покоління. Як сказав у своїй проповіді, звертаючись до дітей місійних працівників, Ігор Москвич: «Найбільша наша радість — не черговий навернений наркоман чи алкоголік, а ви, коли посвятите себе Господу! І не просто будете християнами, а понесете далі нашу естафету». А Павло Федорук перед молитвою наголосив: «Ця конференція — не тільки спогад про те, що було, але й пророцтво того, що буде. А буде з вами Божа благодать, Божа сила і Боже помазання!»

Текст — Дмитро Довбуш
Фото — Віктор Мокійчук

Джерело: сайт місії “Голос надії”

Попередня Молодь Київських церков провела спільний вікенд за містом
Наступна Хода на захист традиційної біблійної сім'ї, м. Ковель - 8.07.2021

Вам також може сподобатися

Новини братерства

«Доля України не в руках політиків, а в руках Ісуса Христа»

– зауважив старший єпископ ЦХВЄУ Михайло Паночко на відкритті ювілейного XV Всеукраїнського фестивалю християнської молоді, який розпочався у четвер, 5 липня, поблизу міста Малину,  що на Житомирщині.

Новини братерства

На Полтавщині розпочато навчання за програмою “Засади віровчення Церкви ХВЄ України”

18 лютого 2012 р. в м. Полтаві, в приміщенні центральної церкви “Нове Життя” Полтавського обласного об’єднання церков ХВЄП відбулося перше заняття за навчальною програмою “Засади віровчення Церкви ХВЄ України”

Новини братерства

Різдво Христове в колонії

07 січня 2012 року команда з церкви «Скеля Спасіння» відвідала колонію суворого режиму 94. У цьому місці знаходяться люди, позбавлені волі за різні злочини.