«Ми вирішили розпочати нове життя з Богом», – у Монастириськах переселенці знайшли другий дім (ВІДЕО)

Монастириська громада УЦХВЄ, що на Тернопільщині, встановила на своїй території чотири модульні будиночки для переселенців за програмою Благодійного фонду «Спасемо Україну». Тут поселилися родини з Донеччини та Херсонщини. Громада турбується про них і забезпечує необхідним.

Жителька Херсону Валентина потрапила до п’ятдесятницької церкви у Монастириськах взимку. Жінка приїхала з бабусею.

«Прийшли росіяни, ми були окуповані, під дулами автоматів ходили на роботу. Вони приходили, забирали у нас одяг. Постійно перевірки були, документи, мобільні телефони перевіряли. Коли Збройні Сили нас звільнили, росіяни перейшли на лівий берег і тоді кожного дня розпочалися страшні обстріли. Росія тут себе показала: стріляли і по дітях, і по стареньких, і по інвалідах, де скупчення людей. Вони розказують, що тільки по воєнних об’єктах, але це неправда. Жити там вже було неможливо, ми вирішили їхати…
Пенсіонерам, людям з інвалідністю дуже важко виїхати. Та ми не пошкодували, що виїхали. Якось подзвонила сусідка і сказала, що обстріляли нашу хату… Тут нас зустрів пастор Монастириської церкви Віталій. Він почав про нас турбуватися, як про рідних. Тут ми не чуємо пострілів, не ховаємося. Почали відвідувати церкву, покаялися і вирішили розпочати нове життя з Богом» – ділиться Валентина.

Мешканка ще одного будиночка Наталія Петрів приїхала з Донеччини, разом з сином з інвалідністю. У перші дні повномасштабної війни поблизу їхньої домівки впала ракета, осколки пошкодили балкон. Відтак залишатися там було небезпечно.

«Ми знаємо війну з 2014 року. Стільки років жили та чули постріли, вибухи, але коли почалася повномасштабна війна стало дуже страшно. Коли був перший приліт ракети, осколки пошкодили балкон, у мене дитина хвора і я дуже злякалася. Йому не можна травмуватися, ні фізично, ні морально тому вирішила їхати зі свого дому. Спочатку переїхали до Київської області, там були майже рік. А з березня переїхали сюди. Тут, у цьому будиночку, в мене почалося нормальне життя, як колись. Щодня прокидаюся з добрим настроєм. Я тут сплю спокійно. Моєму сину теж спокійно тут. Основне, що люди тут хороші, церква турбується про нас» – каже Наталія.

Тетяна з родиною вибралася з окупованої частини Херсонщини. Жінка розповіла, що тут їх прийняли, як рідних.

«Я отримала тут другу сім’ю… Ми виїхали з Лівобережжя Дніпра у листопаді з донькою, зятем та двома внуками. Евакуації не було, їхали самі машиною, поспіхом, бо у нашому селищі росіяни почали будувати укріплення: окопи, зуби дракона, піраміди. Мій будинок знаходився на відстані двохсот метрів від цих споруд, було дуже лячно там залишатися. Ми їхали поспіхом з тривожною валізою. Донька із зятем залишилися в Києві, а я приїхала сюди.

Випадково дізналася про можливість тут оселитися, познайомилася з пастором Віталієм. Я все шукала підступу: як можна жити в таких гарних умовах (тут є все – від ложки до мийних засобів) і безплатно? Дуже задоволена цими умовами проживання. Якби не ці люди, було б мені дуже важко. Перехожі люди йдуть мимо, нікому ти непотрібний. А тут ми відчули себе потрібними. Я раніше навіть молитви «Отче наш» не знала, а почала ходити до церкви, покаялася, прийняла водне хрещення. Іноді бувають важкі моменти, але тримаємося. Слава Богу! Читаємо Боже слово. Пастор нас підтримує».

На початку повномасштабної війни у Монастириськах проживало більше тисячі переселенців з південно-східних областей. П’ятидесятницька церква готувала для них продуктові набори.

«Ми через соціальне служіння стараємося людям донести Євангелію. З міської ради отримуємо списки одиноких, літніх людей, малозабезпечених сімей, їдемо до цих людей і роздаємо продуктові набори. Після повномасштабного вторгнення, до цих людей додалися також і переселенці. У нас в територіальній громаді на початку війни налічувалося 1200 переселенців. Щомісяця у центрі міста роздавали їм продуктові набори. Хто потребував прихистку, ми шукали квартири, старалися надати їм житло. Також Бог допоміг поставити чотири модульних будиночки, де проживають три сім’ї з Херсону та одна з Донеччини», – розповідає пастор Монастириської церкви Віталій Попович.

За його словами, серед переселенців є такі, хто раніше не відвідував жодну церкву, навіть православну. А сьогодні одна з мешканок модульних будиночків у уже прийняла водне хрещення.

«Маю мрію, щоб слово Боже поширювалося, щоб церква світилася цим світлом, яке хоче бачити Христос, щоб люди, які у нас в громаді, показували це світло і доносили Божу любов до людей у світі, та щоб славили Отця за наші добрі діла», – продовжує пастор.

Додамо, що Монастириська п’ятидесятницька церква утворилася у 2019 році. Відтоді громада проводить соціальне служіння. Церква турбується про одиноких і малозабезпечених мешканців міста.

Людмила Путькалець.