Познавая силу воскресения
Мы не первый год празднуем Пасху. В каком-то смысле, уже привыкли и к праздничным собраниям, к песням и проповедям о воскресении, да и к самому празднику.
Дорогие, давайте в эти дни обновим в своих сердцах стремление к познанию силы Его воскресения. Ведь суть не в праздничном служении, а в жизни, измененной силою Бога.
Пусть наполнятся наши сердца жгучим желанием: познать силу, воскресившую Христа из мертвых!
Вы только представьте это переживание, этот момент: удар сердца, вздох, кровь начинает течь по жилам, вытесняя жуткий холод смерти, открываются глаза, ощущается прилив силы, смерть отступает, приходит жизнь! Это величественно! Это победа!
Почитая все мусором, отказываясь от всего, умирая для того, что было преимуществом, будем всем сердцем стремиться познать, то есть пережить, ощутить, понять, обрести эту силу, воскресившую Христа!
К этому невозможно привыкнуть. Это не праздничный стол и не песня о воскресении. Это не стих и не мудрая речь. Это победа любви над ненавистью, прощенья над обидами, святости над пороками, ревности над беспечием, Божьего над человеческим. Это победа света над тьмою и жизни над смертью.
Так будем жить, познавая силу воскресения!
«Но что для меня было преимуществом, то ради Христа я почел тщетою. Да и все почитаю тщетою ради превосходства познания Христа Иисуса, Господа моего: для Него я от всего отказался, и все почитаю за сор, чтобы приобрести Христа; чтобы познать Его, и силу воскресения Его, и участие в страданиях Его, сообразуясь смерти Его, чтобы достигнуть воскресения мертвых» (Фил.3:7-11).
Вам також може сподобатися
Чудеса без чудес
Той, з ким стається чудо, про це не знає.
Мудреці Талмуду
Мені, як християнину, іноді буває соромно і незручно за себе. Це буває, коли чую свідчення про особливі чуда в житті віруючих, читаю про це в християнських періодичних виданнях та книгах. Коли одночасно зі сльозами вдячності Богові за особливі переживання, відкриття, здійснені чудеса в житті наркоманів, злочинців, смертельно хворих, чую, як по щоці котиться сльоза розчарування: «Господи, а чому ж у мене такого немає?!»
Марія біля гробу
Холодний камінь тиснув важко груди І бовваніла скеля, як мара.
Християнство без Христа
«Бути людиною, а потім християнином…» Саме такі гасла останнім часом стали популярними в деяких висловах служителів церкви і в християнських ЗМІ. Ідея цих назв в тім, що можна бути хорошими і порядними людьми самими по собі, тобто без Христа. Я розумію, що автори подібних лозунгів заперечать і скажуть, що я все перекрутив (переплутав), або не так зрозумів. Я також розумію добрі наміри авторів таких гасел, що вони хотіли сказати наступне: деякі християни хваляться своєю вірою, а залишаються далекими від чисто людської порядності, людяності, світської культури, етики. У такому випадку треба виходити не з етичних міркувань. Бо по суті, якщо так, то з духом Христовим у таких християн не все в порядку (Рим. 8:9). А до чого тут культура?