Вересень 18, 2022 0 644 Переглядів

«Надія зі зв’язкою ключів» – фонд Save Ukraine встановив у селі Дмитрівка на Київщині модульні будинки для двох сімей, що втратили житло через війну

Зранку моросив дощ. Подумалося, от і зима не за горами (перше похолодання після спекотного літа завжди здається особливо дошкульним). Для людей, які втратили житло і все своє майно через військові дії, думки про це відгукуються болісно. А ще питання: як зросте плата за оренду, комуналку, як буде з продуктами?

Сім’ї Янчуків та Термасіних із села Дмитрівка, що під Києвом, саме з таких постраждалих: там, де стояли їхні будинки, тепер купа обгорілих цеглин. З собою мають тільки те, що встигли вивезти, тікаючи з дому під обстрілами, та що придбали за пів року війни.

Утім, цього дощового ранку, 10 вересня, знайшовся і привід для радості – родинам вручили ключі від новеньких модульних будиночків. Компактні споруди, укомплектовані усім – від кухні до спальні та санвузла. А головне, що житло передається безкоштовно, до часу, поки мешканці не відбудують своє власне.

Майданчик біля церкви

«Ми хочемо допомогти цим сім’ям не тільки надавши дах над головою, але й підтримувати, чим зможемо, й надалі», – говорить В’ячеслав Когут, пастор церкви «Альфа», на території соціального центру якої розмістились модульні споруди.

За його словами, два перших будиночки, які вже стоять на цьому майданчику, церкві передав Благодійний фонд «Спасемо Україну» (Save Ukraine). Фонд координує роботу різних організацій та волонтерів для допомоги внутрішньо переміщеним особам і вже допоміг більш як 60 тисячам українців.

Розділити радість сімей-новосельців до Дмитрівки приїхав виконавчий директор фонду «Спасемо Україну» Олексій Федченко. Він розповів, що ідея розпочати виробництво таких мобільних будників, які можна легко транспортувати (наразі їх виготовляють на Волині), виросла із нагальної потреби.

«Ми займаємось евакуацією людей з території бойових дій і вони просять надати якісь гарантії того, що не залишаться просто неба, надати хоч якесь тимчасове житло, – розповідає він. – Працюючи над проєктом будиночка (до речі у нас їх два – для родини до п’яти осіб та для людей з обмеженими фізичним можливостями) ми старалися передбачити максимум комфорту».

Тут, справді, на невеличкій площі є фактично все – кухня з усім приладдям, холодильник, пральна машина, спальні меблі, туалет, душ.

Плани Фонду «Спасемо Україну»

У планах Save Ukraine до кінця нинішнього року виготовити та встановити близько ста таких будиночків. Тільки у постраждалих населених пунктах Київщини вже встановили більше десятка тимчасових помешкань, переважно на подвір’ях людей, які почали відбудовувати своє житло. А там, де такий варіант реалізувати важко (нема під’їзду, комунікацій), будиночки встановлюють на обладнаних майданчиках, переважно церковних або виділених місцевою владою.

«Наразі ми передаємо будиночки не безпосередньо сім’ям, а місцевій церковній громаді, яка працює з переміщеними людьми та здійснює активну волонтерську діяльність (найчастіше це громади Української Церкви Християн Віри Євангельської). Важливо, щоб і надалі про цих людей турбувалися, підтримували як матеріально, так і морально та духовно. А коли війна скінчиться, і потреба у цьому житлі відпаде, будиночки будуть використовуватись як тимчасове житло для місіонерів. Для того, щоб Боже Слово ширилось та відкривалися нові церкви», – каже Олексій Федченко.

Постраждало близько 700 сімей

Сьогодні у Дмитрівській ОТГ (а це дванадцять населених пунктів у Бучанському районі на Київщині) для благодійників роботи – непочатий край. За словами сільського голови Тараса Дідича без житла залишилося близько 700 сімей.

«Всього у нашій громаді постраждали 1284 об’єкти, з них капітально розбиті 344 приватні будинки та 360 квартир. Саме тому я радію за кожного мешканця нашої громади, який спокійно дивитися на наближення зими, бо знає, де зможе нормально перезимувати.

Щиро подякую фонду «Спасемо Україну» та церкві «Альфа» за таку допомогу. Мені приємно, що в нас є такі прекрасні сусіди: церква допомагає жителям, роздає пайки та проводять роботу з дітьми», – каже сільський голова.

Сергій та Віта Термасіни
Віта (23 роки працює листоношою в с. Дмитрівка): «Я прокинулась від першого вибуху у Гостомелі. Чоловік заспокоїв: яка війна? Але потім зайшов син, котрий записав відео на телефон – на горизонті заграва, ракетні обстріли. Ми, як і більшість людей, одразу – в супермаркет за продуктами. Десять днів нікуди не виїздили: вдень ховалися у сусідів у підвалі, ночували вдома, хоча не було ні світла, ні газу, ні води, було дуже холодно.
5 березня прямо над нашою хатою пролетіла міна і вибухнула поряд з домом. Тоді ми зрозуміли – треба виїжджати. Були у родичів на Рівненщині.

Сергій (будівельник): Про те, що будинок згорів дізналися ще до повернення додому. Товариш перекинув синові відео, яке відзняв його дідусь, котрий весь цей час був у Дмитрівці. Ми побачили як горить наша хата… Повернулись ще у квітні. Зараз винаймаємо житло у сусідньому селі Мила.
Дякуємо благодійникам за цей будиночок!

Олександр та Юлія Янчуки (батьки трьох синів)

Олександр: Ми ледве звідси виїхали 8 березня. Як згадую, ніби в страшному сні – обстріли, все поряд літало, вибухало… Спочатку говорили, що це швидко закінчиться, мовляв, Дмитрівка нікому не потрібна в плані бойових дій, бо тут немає ніякої критичної інфраструктури.
У сусіда на вулиці був великий підвал, туди бігали, дітей під руки та вперед. А один раз упало за 150 метрів від нас, я з малим Сашком біг в укриття, усе життя перед очима пролетіло.

Юлія: Ми не хотіли виїжджати, принаймні не планували. Але такі сильні вибухи були, неймовірно страшно, це почалось під кінець лютого.

Олександр: Коли виїхали, вже по селу будинки горіли, по центру їздила ворожа техніка. Вони жили на окраїнах Дмитрівки, на “Кубі” та кортежному містечку «Белгравія».

29 березня було пряме влучення в будинок, але нічого не загорілося. Потім у село заїхало близько 16 одиниць техніки зі сторони Житомирської траси, наші почали їх вибивати. У мене є фото, біля нашого будинку стояв Т-72 в який влучили, і від нього вогонь перекинувся на всі навколишні будинки. Тоді вже наш будинок весь вигорів…

Віримо, що держава щось відбудує. Але вже, дивлячись на ці всі події, навіть будинок відійшов на задній план. Головне, щоб уже була перемога.

Юлія: Ми вражені. Якщо чесно, не очікували, що в будиночку так буде гарно. Все мініатюрне, але дуже затишно. Ми ж як повернулися, нічого не мали, ні подушок, ні ковдр не було. Церква дуже продуктами допомагали. Діти в таборі були два рази. Ми дуже, дуже вдячні!

Ірина Боровкова

Попередня Рівненська Духовна семінарія і Академія розпочала новий навчальний рік та запрошує абітурієнтів
Наступна У Мадриді відбулася звітна конференція Української Церкви Християн Віри Євангельської у Європі

Вам також може сподобатися

Новини

У західних областях України церкви активно приймають людей, які виїхали з-під обстрілів

​​Церкви ХВЄ західних областей України переобладнали всі доступні приміщення, включно

Новини

«Бог працює, і це видно!» – підсумки другого молитовного сніданку в Івано-Франківську

«Це вже другий молитовний сніданок у нашому місті. Минулого року він проходив під егідою обласної ради, а цього разу ідеєю його проведення зацікавився міський голова,

Новини

Цього року Різдво офіційно святкуватимуть також 25 грудня

Президент України Петро Порошенко підписав закон, що скасовує вихідний день 2 травня й робить 25 грудня – протестантське та католицьке Різдво – вихідним днем.