«Бог ще до війни почав відкривати нам, що настають важкі часи для країни» – пастор-місіонер Сергій Тарасюк 

У світлі останніх подій популярними людьми стали військові експерти, аналітики та політологи – особистості, які певною мірою завдяки досвіду та інтелекту можуть передбачити подальший розвиток подій у країні. Та є люди, що здатні бачать серцем, і це не перебільшення.

Сергій Тарасюк – пастор-місіонер з міста Брусилів, що на Житомирщині, задовго до повномасштабної війни в Україні знав, що вона буде. Ні, він не політолог, не колаборант, а чоловік, що має особливі стосунки з Богом та служить церкві, в якій діють дари Божі. Пастор Сергій не проігнорував відкриттям Святого Духа, але прислухався та разом з командою служителів почав готуватися до важкого часу.

Коротко про героя нашої історії

Сергій Тарасюк – батько-вихователь у дитячому будинку сімейного типу «Тарасюк», пастор церкви, а також депутат об’єднаної територіальної громади. Після одруження в 1997 році новостворена сім’я Сергія та Наталії Тарасюк мріяла про щасливе батьківство, проте доля розпорядилася по-іншому, тому у 2011 році пара наважилася на всиновлення. Загалом у їхній родині батьківську опіку отримало 15 дітей, двоє з яких уже мають власні сім’ї.

З початком повномасштабної війни в Україні Сергій як батько-вихователь, пастор, у молитвах радився з Богом щодо перебування сім’ї в межах країни на час воєнних дій. Ось, що він згадує: «Звичайно, я як людина на вихованні якої 15 дітей, питав у Бога, як мені діяти, адже відповідаю за них. І Бог дав конкретну відповідь, що наше життя буде збережене, що ми під Його покровом і благословенням. Ще на початку війни після чергових обстрілів, ракетних ударів, я відчув, що на короткий час менших дітей треба вивезти. І вже на ранок наступного дня вивозив з командою не тільки своїх, але й зі всього району менших дітей, щоби вони того жаху та гулу не чули».

Знав, що буде війна ще за два місяці до її початку

Відсвяткувавши з церквою Різдво і Новий 2022 рік, Бог почав готувати християнську громаду до чогось особливого та несподіваного. Зауважимо, що впродовж багатьох років Сергій, як пастор, разом з церквою звершував ревні молитви за Україну, у яких просили країні захисту та благословення від Бога. Окрім того, члени церкви практикували піст як особливий вияв прохання до Господа – змінити долю країни на краще.

Саме через молитву, через видіння та пророцтва, пастор та його церква отримали відкриття про початок війни в Україні, а найголовніше – вони мали від Бога настанови щодо підготовки до важких часів. Сергій розповідає: «Бог нам почав відкривати, що незабаром настане війна. Наша спільнота чітко розуміла: ми – сторона, що приймає, яка повинна проявляти людинолюбство, нагодувати й забезпечити всім необхідним тих людей, які приїдуть з регіонів, де будуть проводитися воєнні дії».

Церква почала діяти за два місяці до війни. Закуповували продукти й медикаменти, придбали декілька тон дизельного палива та бензину. Християни готували приміщення, спальні місця, матраци, збирали постіль, заповнювали всі кімнати церковного приміщення, адже було розуміння, що людей буде багато.

«24 лютого о 6 ранку мені подзвонили з повідомленням, що розпочато війну і потрібно негайно щось робити. О 9 ранку ми вже приймали людей з Києва, Бучі, Ірпеня. Коли міст на центральній трасі Київ-Чоп був розбомблений, через Брусилів пролягала одна з центральних доріг, яка з’єднувала захід з центром. Ми приймали людей, які втікали від війни, годували, давали все необхідне, і, найголовніше, – пропонували їм молитву, підбадьорювали, і вони з великою радістю відправлялися далі. Ми старалися гостинно приймати знедолених українців у нашій церкві», – ділиться спогадами пастор.

Служіння в деокупованих містах  і селах

На другий день після того, як росіян вибили з Макарівської та Бородянської території, волонтери з церкви «Світло Євангелії» ввійшли туди з гуманітарною допомогою та словом підтримки. Там вони побачили всі жахіття війни: розбиті будинки та багатьох закатованих. Їхнє серце стискалося від того болю, що у 21 столітті відбуваються подібні нелюдські жахіття.

«Коли ми зайшли в населені пункти, спочатку в Ситняки, Макарів, потім в Андріївку, Бородянку, то побачили, як викопували трупи замордованих, понівечених, покалічених людей. Дивитися на це було вкрай важко. Молоді вдовиці плакали над тілами своїх чоловіків. Люди пережили жахіття і потребували підтримки, тому ми пропонували їм помолитися разом, допомогти пройти ту складну долину», – пригадує Сергій Тарасюк.

Загалом церква діяла відповідно до ситуації. Якщо комусь потрібна була допомога або слово, то намагалися миттєво реагувати на такі речі, щоб бути відповіддю на потреби й проблеми людей. Саме це додавало пастору натхнення рухатися вперед, адже, оглядаючись, він бачив довкола масу людей, які потребують консультативної, фінансової і духовної допомоги.

«Я сам свого часу повірив у те, що Ісус Христос – мій особистий Спаситель і Господь, я люблю Його і служу Йому. Він довірив мені служіння – допомагати Його творінню, людям, тому весь той потенціал, який Він вклав у мене, я хочу реалізувати для Його слави через служіння людям.  Не хочеться просто виконати своє покликання, а хочеться зробити це з любов’ю. І я буду робити, доки Бог мені даватиме сил на тому місці, де Він мені дасть жити.

У цей непростий час я спостерігав за християнами та за церквами. Приємно від того, що Бог об’єднав народ, церкви для такої хорошої, плідної, доброї й потрібної праці – служити та допомагати людям. Усі були готові відкрити свої серця, церковні приміщення і служили людям, займалися евакуацією, годували, приймали, відправляли».

 Як служать сьогодні

Волонтерська команда пастора Сергія Тарасюка продовжує активно служити. Два-три рази на тиждень команда їздить з гуманітарною допомогою у Київську область і один раз в тиждень на Харківщину. Окрім цього, церква піклується про вимушено переселених осіб, які через війну переїхали жити в місто Брусилів та інші населені пункти Житомирської області.

«Продовжуємо проводити євангелізації в Київській області, в населених пунктах, які були під окупацією. У неформальному спілкуванні люди гарно сприймають Добру Новину. Молимося, щоб у тих місцях, де зараз служимо, відкрилися церкви. Багато людей раніше не чули Євангелії, просять, щоб постійно приїжджали та проводили духовно-просвітницьку роботу. Говорять: «Нам потрібне слово». А ми, крім слова, допомагаємо й ділом» – каже пастор.

Можливо, Сергій Тарасюк і не спеціаліст у галузі аналітики чи політики, однак він є яскравим прикладом людини, що має особливі стосунки з Богом, чує Його голос і відповідно діє, служачи знедоленим. Чи може пересічна людина сьогодні мати такі Божі відкриття? Аналізуйте й спробуйте самі переконатися в цьому.

За матеріалами студії «Крок назустріч», випуск «Брусилів. Сергій Тарасюк»