Листопад 22, 2022 0 728 Переглядів

«Бог ще до війни почав відкривати нам, що настають важкі часи для країни» – пастор-місіонер Сергій Тарасюк 

У світлі останніх подій популярними людьми стали військові експерти, аналітики та політологи – особистості, які певною мірою завдяки досвіду та інтелекту можуть передбачити подальший розвиток подій у країні. Та є люди, що здатні бачать серцем, і це не перебільшення.

Сергій Тарасюк – пастор-місіонер з міста Брусилів, що на Житомирщині, задовго до повномасштабної війни в Україні знав, що вона буде. Ні, він не політолог, не колаборант, а чоловік, що має особливі стосунки з Богом та служить церкві, в якій діють дари Божі. Пастор Сергій не проігнорував відкриттям Святого Духа, але прислухався та разом з командою служителів почав готуватися до важкого часу.

Коротко про героя нашої історії

Сергій Тарасюк – батько-вихователь у дитячому будинку сімейного типу «Тарасюк», пастор церкви, а також депутат об’єднаної територіальної громади. Після одруження в 1997 році новостворена сім’я Сергія та Наталії Тарасюк мріяла про щасливе батьківство, проте доля розпорядилася по-іншому, тому у 2011 році пара наважилася на всиновлення. Загалом у їхній родині батьківську опіку отримало 15 дітей, двоє з яких уже мають власні сім’ї.

З початком повномасштабної війни в Україні Сергій як батько-вихователь, пастор, у молитвах радився з Богом щодо перебування сім’ї в межах країни на час воєнних дій. Ось, що він згадує: «Звичайно, я як людина на вихованні якої 15 дітей, питав у Бога, як мені діяти, адже відповідаю за них. І Бог дав конкретну відповідь, що наше життя буде збережене, що ми під Його покровом і благословенням. Ще на початку війни після чергових обстрілів, ракетних ударів, я відчув, що на короткий час менших дітей треба вивезти. І вже на ранок наступного дня вивозив з командою не тільки своїх, але й зі всього району менших дітей, щоби вони того жаху та гулу не чули».

Знав, що буде війна ще за два місяці до її початку

Відсвяткувавши з церквою Різдво і Новий 2022 рік, Бог почав готувати християнську громаду до чогось особливого та несподіваного. Зауважимо, що впродовж багатьох років Сергій, як пастор, разом з церквою звершував ревні молитви за Україну, у яких просили країні захисту та благословення від Бога. Окрім того, члени церкви практикували піст як особливий вияв прохання до Господа – змінити долю країни на краще.

Саме через молитву, через видіння та пророцтва, пастор та його церква отримали відкриття про початок війни в Україні, а найголовніше – вони мали від Бога настанови щодо підготовки до важких часів. Сергій розповідає: «Бог нам почав відкривати, що незабаром настане війна. Наша спільнота чітко розуміла: ми – сторона, що приймає, яка повинна проявляти людинолюбство, нагодувати й забезпечити всім необхідним тих людей, які приїдуть з регіонів, де будуть проводитися воєнні дії».

Церква почала діяти за два місяці до війни. Закуповували продукти й медикаменти, придбали декілька тон дизельного палива та бензину. Християни готували приміщення, спальні місця, матраци, збирали постіль, заповнювали всі кімнати церковного приміщення, адже було розуміння, що людей буде багато.

«24 лютого о 6 ранку мені подзвонили з повідомленням, що розпочато війну і потрібно негайно щось робити. О 9 ранку ми вже приймали людей з Києва, Бучі, Ірпеня. Коли міст на центральній трасі Київ-Чоп був розбомблений, через Брусилів пролягала одна з центральних доріг, яка з’єднувала захід з центром. Ми приймали людей, які втікали від війни, годували, давали все необхідне, і, найголовніше, – пропонували їм молитву, підбадьорювали, і вони з великою радістю відправлялися далі. Ми старалися гостинно приймати знедолених українців у нашій церкві», ділиться спогадами пастор.

Служіння в деокупованих містах  і селах

На другий день після того, як росіян вибили з Макарівської та Бородянської території, волонтери з церкви «Світло Євангелії» ввійшли туди з гуманітарною допомогою та словом підтримки. Там вони побачили всі жахіття війни: розбиті будинки та багатьох закатованих. Їхнє серце стискалося від того болю, що у 21 столітті відбуваються подібні нелюдські жахіття.

«Коли ми зайшли в населені пункти, спочатку в Ситняки, Макарів, потім в Андріївку, Бородянку, то побачили, як викопували трупи замордованих, понівечених, покалічених людей. Дивитися на це було вкрай важко. Молоді вдовиці плакали над тілами своїх чоловіків. Люди пережили жахіття і потребували підтримки, тому ми пропонували їм помолитися разом, допомогти пройти ту складну долину», пригадує Сергій Тарасюк.

Загалом церква діяла відповідно до ситуації. Якщо комусь потрібна була допомога або слово, то намагалися миттєво реагувати на такі речі, щоб бути відповіддю на потреби й проблеми людей. Саме це додавало пастору натхнення рухатися вперед, адже, оглядаючись, він бачив довкола масу людей, які потребують консультативної, фінансової і духовної допомоги.

«Я сам свого часу повірив у те, що Ісус Христос – мій особистий Спаситель і Господь, я люблю Його і служу Йому. Він довірив мені служіння – допомагати Його творінню, людям, тому весь той потенціал, який Він вклав у мене, я хочу реалізувати для Його слави через служіння людям.  Не хочеться просто виконати своє покликання, а хочеться зробити це з любов’ю. І я буду робити, доки Бог мені даватиме сил на тому місці, де Він мені дасть жити.

У цей непростий час я спостерігав за християнами та за церквами. Приємно від того, що Бог об’єднав народ, церкви для такої хорошої, плідної, доброї й потрібної праці – служити та допомагати людям. Усі були готові відкрити свої серця, церковні приміщення і служили людям, займалися евакуацією, годували, приймали, відправляли».

 Як служать сьогодні

Волонтерська команда пастора Сергія Тарасюка продовжує активно служити. Два-три рази на тиждень команда їздить з гуманітарною допомогою у Київську область і один раз в тиждень на Харківщину. Окрім цього, церква піклується про вимушено переселених осіб, які через війну переїхали жити в місто Брусилів та інші населені пункти Житомирської області.

«Продовжуємо проводити євангелізації в Київській області, в населених пунктах, які були під окупацією. У неформальному спілкуванні люди гарно сприймають Добру Новину. Молимося, щоб у тих місцях, де зараз служимо, відкрилися церкви. Багато людей раніше не чули Євангелії, просять, щоб постійно приїжджали та проводили духовно-просвітницьку роботу. Говорять: «Нам потрібне слово». А ми, крім слова, допомагаємо й ділом» – каже пастор.

Можливо, Сергій Тарасюк і не спеціаліст у галузі аналітики чи політики, однак він є яскравим прикладом людини, що має особливі стосунки з Богом, чує Його голос і відповідно діє, служачи знедоленим. Чи може пересічна людина сьогодні мати такі Божі відкриття? Аналізуйте й спробуйте самі переконатися в цьому.

За матеріалами студії «Крок назустріч», випуск «Брусилів. Сергій Тарасюк»

 

Попередня Ми втомилися…
Наступна Києвський Євангельський теологічний університет запрошує на зимову сесію та наукову конференцію

Вам також може сподобатися

Благовістя

Як плідно благовістити в час карантину? – Олександр Попчук

Наша розмова з директором департаменту благовістя Олександром Попчуком відбулася в

Новини братерства
Новини братерства

«Блаженні миротворці» – під таким гаслом пройшла Всеукраїнська звітна конференція ЦХВЄУ

   26 березня 2015 року  відбулася чергова річна звітна конференція Церкви християн віри євангельської України.