«Потужна структурна робота братерства у наданні гуманітарної допомоги сприяла залученню великих міжнародних партнерів» – Михайло Паночко 

На початку війни Головний офіс УЦХВЄ частково перебазувався у західні області України. Зокрема приймальня старшого єпископа Михайла Паночка тимчасово розмістилася у м. Львові, на базі церкви «Голгофа». Тут проходять наради  служителів щодо гуманітарної допомоги найбільш постраждалим у війні областям, зустрічі з міжнародними делегаціями та різноманітні консультації.

«Ось тут мій невеличкий штаб, – запрошує нас до кабінету Михайло Степанович. – За майже півтора місяця війни тут проведено багато переговорів. Ми мали зустріч із керівниками таких великих міжнародних  місій та фондів як «Глобальне бачення» (World Vision), «Сумка Самарянина» – фонд Франкліна Грема. Приїздила група пасторів із американського штату Техас, з Кореї, інші поважні делегації».

Одне з бажань, яке висловлюють представники великих благодійних організацій, це можливість партнера в Україні проводити потужну структурну роботу із надання гуманітарної допомоги в час війни. Саме такі можливості та досвід мають церкви нашого братерства.

Ще одну із функцій старшого єпископа – наставляти та потішати, Михайло Степанович виконує не тільки під час особистого спілкування зі служителями та звичайними  людьми (через Львівську богословську семінарію щодня проходить до сотні тимчасово переміщених осіб), але й через соціальні медіа. На особистій Instagram-сторінці старшого єпископа (mikhailo_panochko) регулярно виходять відео  зі зверненням до молоді. В основу серії мініпроповідей лягли слова із Книги Псалмів.

Частиною служіння є також інтерв’ю про діяльність церкви для різних ЗМІ, в тому числі центральних телеканалів. Під час візиту до губернатора області Максима Козицького, одним з питань, що підняв Михайло Паночко, було використання великої кількості білбордів з ненормативною лексикою. Сьогодні таких в області стало менше, натомість з’явилися борди на яких проголошується Боже благословення над Україною.

Не обходиться робочий графік старшого єпископа і без недільних богослужінь. Щоправда, в останні тижні він служить здебільшого у церквах на Львівщині.

19-21 березня Михайло Степанович здійснив робочий візит до Румунії (детальніше про поїздку тут). Дорогою відвідав Рівненщину та Чернівеччину, де побував у тому числі на складах гуманітарної допомоги, що прибуває з-за кордону, сортується та направляється в області, де тривають бойові дії.

За його словами, воєнний час поставив гуманітарне служіння на перший план:  «Зараз у стадії організації Офіс з обліку гуманітарної допомоги, яку роблять наші обласні об’єднання. Фактично, це ще один новий департамент в структурі братерства, який наразі курує Іван Білик, директор Департаменту молодіжного служіння».

Задача Офісу сформувати та забезпечити ефективну діяльність команди служителів, які фіксуватимуть пересування і надання гуманітарної допомоги церквами в областях. Це, з одного боку, дасть змогу краще вивчити ситуацію, щоб доставляти потрібну  допомогу в місця, де її найбільше бракує, а з іншого – полегшить надання звітів для закордонних гуманітарних місій,  які допомагають не лише продуктами, речами і медикаментами, але й коштами на їх транспортування, пальне тощо.

«Днями у своїй рідній церкві в селі Сулимові я проповідував на тему смерті і воскресіння  Ісуса Христа, провівши паралель між народом Ізраїлю та Україною.  Як при виході з Єгипту ізраїльтян спасла не їхня святість, а кров жертовного ягняти, через неї вони отримали свободу, так і сьогодні ми маємо жертву Ісуса  Христа.  Ми, як і вони, проходимо пустелею, де нам потрібна вода зі скелі, якою є Христос та сила Святого Духа, що сходить від Нього. У пустелі потрібна їжа: у євреїв була манна,  у нас Слово Боже. Коли вони согрішали, їх жалили змії,  гріх так само жалить людей сьогодні: мідний змій, піднятий Мойсеєм в пустелі – є прообразом хреста Христового. Бог дав нам Спасителя і з вірою в Нього ми пройдемо усі випробування», – наголошує Михайло Паночко.