Друга  «Школа капеланів» зібрала у Києві 200 військових священників з громад УЦХВЄ  

7-9 березня у Києві пройшла друга за останній рік «Школа  капеланів». Мета заходу – підняти рівень фахової  підготовки, а також поділитися здобутим на передовій душеопікуським досвідом. 

Навчальний курс включає фахові теми, як «Тактика та особливості поведінки капелана на військовій службі», а також специфічні як «Скорботне сповіщення про загиблих та чин поховання», «Поводження у разі потрапляння в полон» тощо. Крім того, капелани попрактикувалися у прийомах тактичної медицини за стандартами НАТО: як правильно зупинити кровотечу та надати іншу першу допомогу пораненому.

«Наше служіння, перш за все, для задоволення духовних потреб воїнів. Треба навчитися вислухати людину, молитись за неї. Щоб  допомогти пережити духовну або тілесну травму, не треба поспішати з порадами, потрібно просто бути поруч», – говорить директор Департаменту соціального служіння УЦХВЄ В’ячеслав Когут.

За його  словами присутніх  дуже надихнули свідоцтва колег. Бо скільки було таких локальних перемог, після яких усі розуміли – це стало можливим тільки завдяки молитві!

Роман Марченко, ветеран запасу, який проходив службу  у 1-й бригаді спецназу ім. Івана Богуна, від початку повномасштабного  вторгнення не був на посаді священнослужителя, але на служіння капелана його поблагословила місцева церква. Тому весь час, перебуваючи з хлопцями на бойових завданнях, підтримував їх духовно, часто молився.

Одного разу Роман  відчув  якусь сильну  тривогу, було важко духовно, хотілося, щоб хтось підтримав його в молитві. Щоб зловити сигнал мобільного, виліз на дерево і зателефонував пастору своєї  церкви.  Після молитви у серце повернувся мир, стало спокійніше. Але незабаром  зав’язався дуже важкий бій (ворог багаторазово переважав чисельністю й озброєнням). Усі, включно з капеланом, отримали поранення, багато вижили тільки дивом.

Після поранення пройшов чотири госпіталі, і там також служив людям, молився з медиками, пораненими хлопцями з інших підрозділів.

«Радий, що приїхав на ці збори капеланів,  багато чого почерпнув для себе, – говорить Роман Марченко. – Хочу продовжити служіння, їздити до хлопців на передок, у села на прифронтовій території».

Військовий капелан-волонтер Олександр Ружило служить нашим військовим з 2014 року. Він щиро радіє нагоді отримати новий досвід і поділитися своїм, поспілкуватись, побачити друзів.

«Дякую Богу за честь служити людям України й служити Богу», – каже служитель

А от Олександр Сидор приїхав на «Школу капеланства» просто зі Сходу. «Я мобілізований військовий у бригаді, яка перебуває на лінії фронту.  Але оскільки служу в церкві, а нині триває підготовка до видачі мені мандата штатного військового  капелана, з радістю прийняв запрошення приїхати сюди. Командування дало мені таку можливість»,- каже військовий.

За словами В’ячеслава Когута сьогодні в українському війську дуже великий попит на капеланів. Багато командирів звертаються з проханням знайти капелана у підрозділ. Тому на профільних курсах, Соціальний департамент церкви зупинятися не збирається.  У столиці вже є курс бакалавра за спеціальністю «Капеланська праця» на базі Київської богословської семінарії «Благодать та Істина». Надалі планується проводити подібне навчання спільно з Міноборони та фахівцями ЗСУ.

На завершальний день курсу перед капеланами виступив представник Державної служби України з етнополітики та свободи совісті, який розповів про процедуру отримання мандату штатного капелана. Після чого учасники отримали сертифікати про  закінчення курсу.

До речі, спеціально  до «Школи капеланства» тут видали  ще й фаховий підручник, який стане хорошим інструментом для самоосвіти військових священників.